Зацікавила сьодні мене на блогах одна постать, Шарій його фамілійо.
Справа у тому що цей суб’єкт написав досить жорстку, прямо аш викривальну, не дивлячись на імена і званія, статтю -
про вже аж рідну мені «фейковую новость» - «факєльноє шествіє і сжиганіє
кніг в Криму». Маєцця на увазі розповсюджену Цензором новину про факельний марш
російських фашиків у Криму і публічне спалювання ними українських підручників. Цей «топблогєр» у своєму блозі досить завбачливо
відключив коментарі. Певно шоби фанати не сильно діймали цю зіркову особу. А
потім написав цей свій страшний блог про страшний «фейк» Цензора і інших
ресурсів. Причому написав це після опублікування уточнення самого Цензора про
те що подія ця справді кількарічної давнини. Тобто ці фотки з російськими
фашиками справжні. Вони справді ходили зі смолоскипами, і справді палили
українські книжки – проте кілька років тому. І це не міг пропустити наш
Смекалистий Шарій. Чим і зачепив мій до нього інтерес.
Ітак, народився наш герой за його словами у Києві в
1978 році. На рубежі 2000х він закінчив Київське вище танкове інженерне
училище, аж цілий Факультет «полкової розвідки» (він шо, розвідував ступінь
зношеності танкових коленвалів в сусідньому танковому полку?). Чим займався з
2000 до 2005 він мовчить як партизан. Натовпи людей роками штурмують його з
метою розкрити цю таємницю – проте наш Шарій не з лякливих. З 2005 року, логічно
після освіти танкової інженерної розвідки він стає журналістом - пише страшні
для влади викривальні матеріали у глянцевих журналах «Наталі», «Єдінствєнная», «Поліна»,
і особливо в газеті «Сєводня».
Найбільш викривальна стаття цього періоду його кар’єри
називаєцця «Почіму спіт рібьонок», про «використання дітей жебраками в Києві».
За його словами, ця геніальна стаття на кілька років стала Хітом усього Рунета!
І чому йому тіки не дали Пулітцерівську премію? Певно заздрісники підсуєтились.
Наступною сходинкою в його стрімкій кар’єрі став ресурс Обозрєватєль, на чому
він за його словами «і погорів». Терпець у режиму остаточно увірвався, і в
1912му році він покотив зі всіх сил на нашого героічского танкового інженера.
Проте Шарій не розгубився і «відступив» до Європи волаючи там про «політічскіє
прєслєдованія». В ЄС особливо не вникаючи автоматом взяли і дали цьому дєятєлю
статус «політичного біженця».
Проте наш герой
не заспокоївся і особисту війну проти режиму продовжив і там І став
писати жорсткі викривальні статті на блогах Корру. Завбачливо відключаючи
коментарі. Чим відразу ж піднявся у «топ-блогери».
Список його текстів це є цілий епос. Окрім
згадуваної сьоднішньої статті – перед тим він написав жорстко викривальний
текст «Почіму молчіт Татьяна». Оказуєцця наше героічське МВС у справі Чорновол
затримало невинних людей (невже?). Навіть брат-кримінального рецидивіста
відомого Котенко за словами Шарія теж «невинуватий». А у цьому всьому
безобразії винна саме Таня Чорновол. Вона відітєлі «може провести очну ставку -
а не проводить». Наш Шарій об’єктивно сам наводить і сам смекалисто спростовує аргумент
про важкий фізичний стан Тані тим що відітєлі вона вже дала інтерв’ю 1+1 – знач
і очну ставку в силах провести. Правда залишилась дрібниця – внести в
Кримінально-Процесуальний Кодекс норму про те що потерпіла сама призначає
потребу, час і місце проведення очних ставок. А заодно докинути туда норму про
те що і слідством займатимуцця теж виключно самі потерпілі.
Перед тим наш Шарій написав не менш геніальний блог
про його особисте переслідування режимом. У вигляду «доносу» в МВС незрозумілої
подружньої пари з незрозумілих мотивів. Проте незрозумілість ця Шарія не
обходить, він у своїй журналістській роботі вище цих дрібниць. Прямо Сахаров і
Лук’яненко в одному
флаконі, найбільша гроза тоталітарного режиму від часів самого Спартака!
Наступний блог. Наш геніальний Шарій наводить
скопіпащений з УП текст про напад на активіста Дорожнього контролю Володимира Моралова. Наш Ширій камня на камні не лишає
від цього повідомлення, по пунктах перелічуючи аргументи про … особливості затримання
УБОЗом активіста ДК Дзіндзі. Причому
робить це широко, смакуючи різні невідомі загалу подробиці. Типу того що коли
УБОЗівці затримали Дзіндзю і посадили у своє авто – той «са страху абмачілся».
Віддам належне професійній хватці Щарія який у своїй далекій Голандії дізнався
(чи може придумав?) те «шо Дзіндзя абмачілся» - а ми тут в Україні ніхто про це
навіть не чули. І ще віддам належне тому як Шарій від цього «героічского» УБОЗу
рвав когті в ситу безпечну Європу, тому він уникнув долі «абмачіцца» в їхньому
авто. Але то таке… Вобчем наш Шарій накарябав текст в якому Моралова називає
Дзіндзею і навпаки. Проте, як завжди – геніально!
Наступний блог від Шарія – це розвінчування брехливих
депутатів від Удару, Свободи і Батьківщини. Які оказуєцця під час Майдану буцімто
опублікували свої мобільні телефони і і адреси шоб мітингуючи могли зв’язатися з
ними і у них (в депутатів) вдома переночувати. Ви про ці повідомлення депутатів
чули? Я не чув. А наш Шарій в далекій Голандії чув! Опять зловив кляту опозицію
«на Фєйкє».
Наступним, чито пак попереднім, блогом наш всюдисущій
Шарій розкриває підступні наміри ще одного активіста ДК Ростислава Шапошнікова.
Який буцімто «просіл, а єму надалі» політичного притулку США. Підтекст
ятакзрозумів того блогу був «а мені Шарію дали! Лошара цей Шапошніков!».
Нотабене. На відміну від тупого гавна Шарія який
нафік нікому невс..ався – на Шапошнікова ще в 2012му році був скоєний напад –
невідомі затягли на вулиці в джип, натягли пакєт, вивезли в ліс, побили і
кинули. Шапошнікову повезло, залишився живий – а міг як Гонгадзе…
Вобчем і так далі і тому подібне і в тому ж роді.
Типу «нєзавісімий журналіст» біжить від «жестокава рєжима» чомусь не в свою
любиму Росію, а на ситий демократичний «русафобний Запад» - і там крапає матеріали про «фейкі» усіх противників режиму
які не злякалися, не продалися і залишилися в Україні боротися з Януковочем. А
режим в нагороду цього великого журналіста журналів «Наталі» і Поліна» окрім
іншого робить «Топ-блогєром» Корра. Просто так.
І з відключеними коментарями.