Вже 23 рік Україна живе в
ситуації постійного конфлікту. Конфлікту навколо різних речей – синьо-жовтий
прапор чи червоний, герб УНР чи УРСР, Ленін чи Бандера, українська мова чи
російська, орієнтація на Росію чи на Захід (що є не зовсім вірно оскільки
приміром Японія, Австралія і Пд.Корея теж є частиною цього «Заходу»)…. Ці 23
роки уже призвели до насильства. До масового, невмотивованого і не зрозумілого
насильства, маю на увазі 30 листопада. Покищо несмертельного. Хоча кажуть що Майдан
уже призвів до кількох смертей (Беркут у Києві виловив чоловіка зі стрічкою і
побив його до смерті). Час іде, світ змінюєцця і розвиваєєцця – а ми усе ще бовтаємось
як г… в порубі. З цим треба щось робити. Кардинально. От тільки що?
26 жовтня 1997року тодішній
Голова Податкової Адміністрації створив собі кишенькову партію, Партію Регіонів.
З огляду на час у цьому не було нічого дивного, в ті глухо мажоритарні часи
кожен хто міг створював собі свою кишенькову партію. А Голова ДПА звісно це
міг. В 2001му ця партія об’єдналась із кількома іншими, отримала суттєве
підсилення у вигляді адмінресурсу, і вийшла в число лідерів. Головний лозунг
який ця партія підняла на свій щит – федералізація України.
У 1932му році почалася т.зв.
«адміністративна реформа» в усіх союзних республіках тодішнього Совіцького Союсу
– вони були поділені за «обласними» ознаками. Чисельність областей – в середньому
1-2 мільйони населення. В цьому поділу не грало особливо ніякої ролі ні історичні, ні культурні, ні
інші ознаки. Вони розподілювалися за числом парторганізацій. Маєцця на увазі
парторганізації КПСС. КПСС нині уже давно немає. А поділ той існує досі. Для
чого? Чи не пора нарешті повернутися нам до традиційного поділу України на
умовно «землі»? Галичину, Волинь, Київщину, Поділля, Слобожанщину?...
1. Ці «землі» складатимуть не
1-2 мільйона населення як нині, а 5-10 мільйонів. Відповідно такі досить крупні
адмінодиниці матимуть змогу ефективно вести самостійну соціально-економічну
політику. З одного боку вони будуть ближчими до людей – з іншого досить великими
для власної економіки.
2. У ці «землі» передати
правоохоронні органи, суди, і право приймати власні закони для забезпечення
свого ефективного функціонування. Кожен боротиметься зі злочинністю, і особливо
з корупцією, вміру свого бажання і вміння.
3. 3. Право ведення власної
освітньо-культурної політики, в т.ч. і в сфері історії. Ніхто нікому не нав’язуватиме
власних «героїв» і «негідників». Хоче Галичина виховувати своїх дітей на
прикладі Бандери? Хай виховує! Хоче Донбас виховувати своїх дітей на зразку
Леніна? Матиме право.
4. Елементи зовнішньої
політики. Схід і Південь ненавидить Захід і любить Росію – хай домовляюцця про
безвізовий режим для населення своїх території. Так-само чинитиме і Захід з
Центром для яких пріоритетнішими є напрям на Захід.
5. Хоче правляча партія (ПР) і
президент (Янукович) віддати дружній їм Росії ГТС? Хай віддають! Правда лише
ГТС в регіонах Півдня і Сходу. Захід свою частину ГТС ворожій їм Росії
віддавати немає ніякого бажання.
6. Митну політику треба теж
передавати на рівень «земель» - досить дивно виглядатиме ситуація коли
населення однієї східної «землі» визначатиме чим і як має право торгувати з ЄС «земля»
західна.
7. В податковій сфері ввести
фіксований процент який землі виділятимуть на спільну армію і центральні органи
влади. Все інше залишатимецця їм.
8.
В певних ситуація, при
потребі, 2, 3 чи більше земель можуть об’єднувати
свої ресурси заради спільних проектів в різних сферах.
І наостанок неофіційний, але
чи не головний фактор – це «Конкуренція». Конкуренція між «землями». Ця
ситуація нарешті доведе чия позиція є правильніший, хто з них вибрав найбільш
вірний шлях свого розвитку.
Вобчем пора нарешті Партію
Регіонів примусити до виконання її головного завдання, її лозунгу і бренду –
провести федералізацію України.
Ця мапа не є
справжнім відображенням регіонального поділу України – з одного боку тут штучне
розділення Галичини на «Галичину» і незрозумілі «Карпати», з іншого боку тут
відсутні такі «землі» як Закарпаття, Буковина, і Слобожанщина. Просто це є найбільш
подібним з того що я нагуглив.
P.S. Панове, цей блог не є бажання до початку процесів сепаратизму. Хоча
при цьому варіанті звісно загроза сепаратизму зростає. Просто ця реформа дасть людям якраз
те що вони хочуть! Людям на місцях. Ця ситуація замість наростання тупо ненависті
«східняків» до «західників» і навпаки дасть їм можливість сконцентруватися на облаштуванні власного життя згідно зі своїми вподобаннями.
Іншого варіанту просто немає! Інший варіант це просте
загнивання яке рано чи пізно виллється в масове насильство, коли східняки
почнуть різати західників, а ті їх. Нам це треба?
Текст який наштовхнув на цей блог
Віталій Портніков, Революция каштанов: что общего у Партии регионов и "Хезболлы". (с)