Асоціація чи зречення Незалежності?

Переконаний - більшість українців собі повинні поставити таке запитання: “Чи вірите Ви українським політикам, які зараз затягують всіх нас в Асоціацію з ЄС, після того, що вони зробили з країною?”

Україну заштовхують в Асоціацію з ЕС. Заштовхують зухвало, не питаючи громадян їхньої думки, погрожуючи, щоб, боронь Боже, ніхто не провів якогось референдуму. І робить це влада, яка нещодавно обіцяла своїм виборцям протилежне: ЄЕП, наповнення стратегічного партнерства з РФ та інтеграцію на тому просторі.

Тому оцей євроасоціативний кульбіт у мене викликає дежавю з 90-ми роками. Таке враження, що з більшістю українців (а на сході і півдні України проживає саме більшість громадян нашої країни) зіграли в наперстки. Впродовж виборів під наперстком ніби ж був традиційний набір Партії влади (ПР), та закінчились перегони і за кілька місяців під наперстком опинився 900-сторінковий євродокумент. Це ж банальне обдурення свого виборця. Хіба ж можна тепер вірити такій владі?

Та особисто я — за Незалежний статус України, який на мою суб'єктивну, звісно, думку дозволяв торгувати на доволі великому російському ринку і поступово крок за кроком просуватися на інші, не лише європейський, 

ринки.

Памятаю, як нам — жителям УРСР у 1991 році обіцяли золоті гори, навіть у прямому сенсі. (Пригадайте історію з золотом гетьмана Полуботка). Чесно кажучи, я і більшість українців і тоді в це не вірили. Більше довіри викликали серйозні підрахунки щодо перспектив незалежної України, які спиралися на тодішні значні кондиції УРСР.

Та промайнуло лише 22 роки і наш політикум хутенько утилізував багатотриліонну радянську спадщину, перетопивши її в рахунки, офшори, яхти й віли. Одним словом — в головні атрибути серйозних українських політиків. Проєвропейських політиків. Вони ж у нас за невеликим винятком - усі зараз проєвропейські.

Тому головне в моєму тексті таке. Я їм не вірю і переконаний - більшість українців собі теж повинно поставити таке запитання: “Чи вірите Ви українським політикам, які зараз затягують всіх нас в Асоціацію, після того, що вони зробили з країною?”

Далі. Чому я згадав про 1991 рік і агітацію за Незалежність. Ми тоді всією країною на ім'я УРСР зголосилися будувати Незалежну Україну “для забезпечення якнайширших потреб громадянина і якнайкращого розвитку української нації”. Безперечно, чогось ми на цьому шляху досягли.

Але по дорозі ми підхопили вірус олігархії, яка нам наплодила зубожіння, зневіру, діру в держбюджеті і... Тепер ми маємо такий собі переддефолтний стан.

Якщо прямо зараз, отак нашвидкоруч нам не позичять кругленьку суму, то нам нічим буде повертати старі борги, (а олігархи не зможуть і далі перекидати гроші в офшори). Ну просто, як у фільмі “Сни”. Один в один. http://kinofilms.tv/film/sny/2216/ 

1991 рік. Чоловік міністра фінансів Марії Степанової “граф” Призоров запитує у іноземного представника, барона Домініка: “Барон, ми хотіли б знати, на які кредити ми могли б розраховувати?” “А ні на які, - відповідає барон-фінансист, - поки старі не повернете, нові не отримаєте.” Далі незрівнянний актор Олег Басілашвілі, саме він блискуче зіграв чоловіка міністра фінансів М. Степанової, продовшує допитувати іноземця: “А як же ми вам старі повернемо, якщо ви нам нових не дасте?”

За такою логікою останні роки діяла влада України. Мабуть, якби гарненьку суму в кілька (а краще — в кільканадцять) мільярдів нам пообіцяв Китай, то українська влада, не дивлячись підмахнула б якусь асоціацію з Піднебесною.

Втім, маємо те, що маємо, і тепер політичні шахраї інтегрують Неньку в Євросоюз, який по вуха в кризі.

Показово, як змінилися за ці роки основні прагнення значної частини українських громадян. Якщо 22 роки тому більшість українців були за Незалежну Україну, хотіли тут жити, то зараз найсолодшою мрією значної частини наших громадян є виїзд за кордон на заробітки.

Йду по вулиці і прислухаюся до розмов перехожих. (Тема Асоціації з ЄС виявилася вдалою фішкою, що відволікла громадян від ситуації в нашій країні).

• Але ж Асоціація підкосить малий і середній вітчизняний бізнес!

• Зате наші зможуть вільніше виїзджати до Європи і там, на заробітках, вони будуть більш захищені, ніж зараз.

  
  

“Незалежність України — в небезпеці, - усвідомлюю я, - бо ж українців привчили до думки, що вони не славетні нащадки Святослава, інших Давньоруських князів, козаків-відчайдухів, переможці Гітлерівської Німеччини, Нація космонавтів, хліборобів і науковців, а лише - євроарбайтери.”