Черговий захід "Святошинських робінгудів"

Принципово проти зла

http://www.youtube.com/watch?v=wjbjY5ribG8&feature=youtu.be

Хвацькі звіти грудастих прес-секретарок МВС про викриті злочини, насправді є астрономічно далекими від дійсності. Після запровадження в дію нового Кримінально-Процесуального Кодексу, рівень розкриття злочинів впав з 45% до 9%. Цей факт жодним чином не свідчить про його недосконалість. Злочинна практика застосування фізичного насилля, залякувань й погроз до затриманих (байдуже, причетні вони насправді до злочину, чи ні), були для працівників карного розшуку й слідчих найдієвішим методом отримати покази.

В травні минулого року, увагу працівників ЗМІ привернув до себе факт закриття зали ігрових автоматів поблизу київської станції метро «Святошин». Супроти активістів (зокрема й супроти автора цих рядків), було порушено дві кримінальні справи. Звинувачували в грабунку й скоєнні хуліганських дій. З часом, завдячуючи увазі правозахисників й журналістів, справу з обвинуваченням у скоєнні хуліганства було припинено. Працівники МВС небезпідставно побоювались розголосу факту безкарної діяльності зал де за оплату здійснювались заборонені спеціальною постановою Кабінету Міністрів, Верховної Ради й Президента азартно-ігрові дії.

26.07.13., в Святошинськом районному в м. Києві суді, відбулось чергове засідання в справі обвинувачення мене в скоєні грабежу в часі закриття зали ігрових автоматів, яке відбулось 16.05.12. Державний обвинувач (прокурор) Валентин Брянцев вже втретє вислухав зауваження від судді за неспроможність забезпечити явку заявленим ним свідків. Щоправда, факт залучення до судового розгляду осіб які навіть в часі досудового розслідування не вказували на мене як на особу що вчинила злочин, є досить дивним. Підозрюю, що поясненням цьому є злочинна і ганебна практика порушувати кримінальні справи супроти громадських активістів. Незаздрісний статус підозрюваного, підслідного й підсудного, суттєво стримує від громадської діяльності.

Впродовж року, навіть після порушення кримінальної справи, заходи спрямовані за закриття зал не припинялись. Як правило, процес закриття зал відбувався в присутності журналістів, які фіксували наші дії, та дії працівників МВС. Здавалося б, телерепортажі й газетні публікації, повинні стати причиною окремого розслідування органами внутрішньої безпеки й прокуратури. Але…

Покінчивши з формальностями в суді, гурт громадських активістів знову вдався до закриття закладу грабунку й розбещення залежних й необачних. Цього разу, працівників МВС ніхто не викликав. Який з того толк? Всеодно ж на критику не відреагують.

                                                                                       Олесь Вахній