Репортаж з Фестивалю

Театральний фестиваль "Мельпомена Таврія"

Зустрічі творчого люду не обмежуються насолодою спілкування з духовно близьким однодумцем. Митець, яким би він визнаним не був, ніколи не омине нагоди розширити кругозір, пізнати щось нове, й трактувати в подальшому набуті знання життєвим досвідом.

24-го травня в Херсоні розпочався ювілейний, XV Міжнародний фестиваль “Мельпомена Таврія”. Впродовж 10-ти днів (по 2-ге червня включно) глядачі переглянуть 32-і вистави театральних гуртів з 16-ти країн світу. Цього разу, окрім кількох українських театрів, своїми кращими постановками діляться театри з Росії (Республіка Мордовія та Республіка Башкортостан), Білорусі, Молдови, Надністряння (ПМР), Румунії, Португалії, Латвії, Литви, Угорщини, Грузії, Ізраїля, Франції та Польщі. Господарем вражаючого дійства, є Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр ім. Миколи Куліша.

В день урочистого відкриття, під головуванням директора театру Олександра Книги, відбулась спільна нарада його прибулих колег, директорів та режисерів театральних закладів. Їхні думки й побажання чула й фіксувала в записнику Начальник відділу театрального мистецтва Міністерства культури України Олена Воронько. Дай Боже, аби вони були почутими, стали керунком до дій, а головне — втіленими в життя, а не лише зафіксованими, а згодом і забутими прагненнями, вболіваннями і побажаннями.

Факт того, що вік театру сягає кількох тисяч років, не потребує спеціальних наукових доказів. Згадки про нього реально відшукати в “Новому Заповіті”, а зафіксовані на папері давньогрецькі вистави не втратили актуальності і нині. Твердження скептиків з приводу нібито архаїчності й безперспективності одного з найдавніших видів мистецтва насправді є пустопорожнім дзвоном й пародією на інтелектуальні вправи (пробачте на слові) невігласа. Технічний прогрес уможливив тріумфальну ходу ігрового кіно, але останнє позбавило глядача прямого контакту з виконавцями ролей.

В більшості випадків, п'єса не є плодом витвору фантазій драматурга. Сюжет, як правило, береться з життя. Можливо він трансформується або проектується на конкретну ситуацію, гіперболізується або ж узагальнюється. Не останню роль в справі донесення задуму до присутніх у глядацькій залі відіграє праця режисера та акторів. Змусити глядача хоч ненадовго абстрагуватись від нерідко беззмістовної і безглуздої, а головне позбавленої чіткої мети суєти — також мистецтво. Роздуми й даровані грою акторів емоції багатьох змушують тверезіше оцінити суспільні процеси й поміркувати над справжньою причиною людського буття в цьому світі.

На жаль, наявність славних театральних традицій в Україні, так і не спричинилась до постання загальнонаціонального фахового фестивалю. Існуюча нині практика сезонних гастрольних виступів, ще не віджилих регіональних оглядів і конкурсів, й (нехай не лякає вас цей термін) “міжколективних змагань”(!) (себто позбавленої логіки, змісту і глузду боротьби за звання “кращого”), не стають причиною реального покращення в царині культури вцілому й театрального мистецтва зокрема. З цієї причини, роль XV-го Міжнародного фестивалю “Мельпомена Таврія”, який дарує нагоду побачити глядачам цікаві театральні колективи з інших міст та країн, стає помітною подією в культурному житті не лише Херсону, а й всієї України.

Віват, “Мельпомена Таврія”, віват! Нехай щастить! І до нових зустрічей!

Олесь Вахній