Злодійкуватий пристосуванець

Цербер системи

Приналежність до органів виконавчої влади в тоталітарній або напівтоталітарній системі дає широкі можливості для побутових, а тим паче службових злочинів та корупційних вчинків. Наділений владою й водночас позбавлений честі, совісті і гідності люд отримує великі нагоди в справі зловживання службовим становищем, використанням його задля особистого збагачння й задоволення власних (нерідко астрономічно далеких від загальноприйнятих норм і моралі) примх.

Відсутність альтернативи й придушення “неофіційних” форм сприйняття і трактування суспільних процесів, уможливили постання орди здатних на будь-який злочин пристосуванців. В данім випадку доречною буде згадка про вбивство офіцерами МВС журналіста Георгія Гонгадзе й викрадення та катування ними його колеги. Свідомо омину дослідження й аналіз особи загиблого та його життєвого трибу. Прагну акцентувати увагу читача на діях вбивць. Останні без найменшого докору сумління, чітко усвідомлюючи злочинність власних дій, переступили закон, який свого часу зобов'язувались захищати. Їх “не цікавила політика”. Участь у вбивстві була для них нагодою отримати швидкий кар'єрний зріст та підвищення і без того немалої заробітної плати. Чеснота моралі для вбивць виявилась необтяжливим архаїзмом.

Згадана вище відсутність політичної альтернативи та належно неунормований контроль за діяльністю більшості силових відомств, уможливили для приналежних до них безперешкодне здійснення цілого ряду корупційних вчинків і злочинів, які суттєво ослаблюють державу й руйнують її устої. Нинішнє безрадісне буття дарує тисячі прикладів з щоденного побуту.

Уявіть собі ситуацію, коли молодий спеціаліст знаходить працю за оголошенням на нібито пристойному приватному підприємстві. Обіцянка працедавця належним чином задекларувати на папері факт працевлаштування після іспитового сроку змушує цілковито поринути у виконання обов'язків й перейматись їх старанним виконанням. Напередодні дня очікуваної оплати праці, працівника повідомляють про якість тимчасові труднощі на підприємстві, й закликають до витримки, недовготривалого очікування, й подальшого виконання наданого об'єму праці. Пропрацювавши ще кілька тижнів, найманий робітник починає розуміти, що жодної оплати за виконану роботу він ніколи не отримає. Факт неоформлення працедавцем передбачених чинним законодавством документів робить його беззахисним перед бездушною бюрократичною машиною. В разі подання скарги, працедавець поклавши руку на серце й навіть не моргнувши оком запевнить, що скаржника бачить вперше в житті. Відсутність запису в трудовій книжці гратиме не на користь обдуреного потерпілого. Швидка плинність “кадрів” жодним чином не обтяжує позбавленого любові до ближнього роботодавця, й водночас дає йому можливість “економити” на оплаті праці найманих працівників.

Одним з таких київських шахраїв-роботодавців є громадянин Бабкін М.А. Здійснюючи продаж коштовностей та маючи майстерню з їх виготовлення, він як особа яка формально не має в своєму розпорядженні найманих робітників, справно сплачує державі єдиний податок в розмірі 200 гривень щомісяця. Нинішній обиватель навряд чи зрозуміє яким саме чином громадянин Бабкін М.А. і його дружина, на яких зареєстровано близько двох десятків малих підприємств, формально отримуючи невеликі прибутки, мають в своєму розпорядженні дві недешеві автівки й уподібнене до міністерських апартаментів помешкання. Непосвяченим поясню. Громадянин Бабкін М.А. є відставним офіцером МВС. Знайомства з колишніми колегами дають можливість (звичайно ж за оплату) зловживати довірою шукачів праці, брати в борг й не повертати, надавати консультації і навіть сприяти в справі отримання кредитів, а в разі подання скарги на шахрайство бути заздалегіть попередженим й розраховувати на відмову потерпілим в кримінальному провадженні.

Ще одним видом шахрайських дій громадянина Бабкіна М.А. є винаймання недешевих кількаповерхових хатинок за містом й неоплата за проживання або нецільове використання. Отримавши на початку, як годиться, кошти за двохмісячний винайм, володарі вимушені впродовж кількох місяців терпіти обіцянки. Не гребує колишній правоохоронець у випадках спроб обдурених звернутись до прокуратури або суду і залякуванням.

Успадкована Україною від вже почилого Союзу система позбавляє чесних платників податків протидіяти свавіллю наділених владою. Потрібні кардинальні зміни в справі здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади. Свавіллю час покласти край.

                                                                                                                                                         Олесь Вахній