Брехливому Геічу

«Нахтігаль» (Нахтіґаль, нім. Battalion Ukrainische Gruppe Nachtigall^[1]) — перший з іноземних легіонів Вермахту. Разом з Роландом був одним з двох легіонів (батальйонів), створених у Німеччині до початку радянсько-німецької війни. У легіоні були переважно українці^[2][3]. Обидва легіони «Нахтігаль» та «Роланд» були єдиними легіонами зі східних європейців, які брали участь у нападі на Радянський Союз із самого початку війни.

Учасники легіону вірили, що німецька військова підготовка та досвід допоможуть їм у здобутті незалежності України^[4]. Більшість учасників легіону після його розпаду в 1942 році стали провідними діячами в УПА.

М. Прокоп зауважує, що всі західноукраїнські націоналістичні партії та організації «чекали на війну», як на нагоду „для розгорнення боротьби за незалежність. А оскільки єдиною… силою, яка прагнула до зміни «статус кво», і мала для цього засоби, сили, булаНімеччина, то на неї розраховували всі українські політичні групи…“^[5]

Формування підрозділу спеціального призначення «Бранденбурґ-800» почалось ще до війни гітлерівської Німеччини проти сталінського Радянського Союзу. Спочатку воно було спеціальним батальйоном, який у 1940 році став полком спеціального призначення «Бранденбурґ-800», а потім у 1943 році — дивізією «Бранденбурґ». Це не було звичайне військо, а спеціальне об'єднання диверсантів, сформоване з осіб кондотьєрів ненімецьких національностей, із тих країн, проти яких гітлерівці готували агресію. Так, перший батальйон, дислокований у Бранденбурзі (іменем якого і названо весь полк та дивізію спеціального призначення), був сформований з представників народностей Східної Європи (в основному територій СРСР) і призначений для війни на «східному напрямку» (до нього і був приписаний батальйон «Нахтігаль» для вишколу в Нойгаммері і наступу на Львів); другий батальйон дислокувався в Дюрені (Рейнська область) і складався з ельзасців, французів, бельгійців іголландців; третій батальйон був розквартирований у Бадені (поблизу Відня) і призначений для операцій на півдні, в країнах Південно-Східної Європи (до нього, якраз, і був приписаний спеціальний батальйон «Роланд»). При цьому роти, батальйони, а потім полки цього формування за кількістю значно, а то й у кілька разів, переважали звичайні нормативи комплектування.

Легіон був створений в Кракові у березні 1941 року. Спочатку зголосилися 350 чоловік. Згодом в легіоні військову підготовку пройшли 700 чоловік. Було вирішено поділити групу на дві частини — «Нахтігаль» і «Роланд».

Степан Бандера писав: «На початку 1941 року відкрилась можливість зробити при німецькій армії вишкіл двох українських відділів, приблизно в силу куреня». Бандера зазначав, що «військово-вишкільну працю» виконували в ОУН-бандерівців Роман Шухевич, Д. Грицай-Перебийніс та О. Гасин-Лицар.

Спеціальний батальйон Абверу «Нахтігаль» («Соловей») імені С. Бандери був сформований у березні-квітні 1941 року. Формування проходило військову підготовку в Нойгаммері в складі першого батальйону полку спеціального призначення «Бранденбург-800», який був підпорядкований Абверу-2 (відділ Абверу, що займався здійсненням диверсій у стані противника). Політичним керівником батальйону був обер-лейтенант Теодор Оберлендер (професор Кенігсберзького університету, спеціаліст з проблем СРСР^[6]), командиром батальйону з боку німців був обер-лейтенант Альбрехт Херцнер, командиром батальйону з боку українців — капітан Роман Шухевич.

«Нахтігаль» і «Роланд» були не просто звичайними військовими формуваннями в складі Вермахту. (Націоналісти називають їх «Дружинами українських націоналістів», ДУН), а формуваннями Абверу спеціального призначення — для здійснення диверсійних акцій в стані противника. Для цієї мети вони і проходили військову підготовку в спеціальних школах для забезпечення виконання завдань. Є. Побігущий, керівник батальйону «Роланд», а потім шуцманшафт-батальйону, в своїх спогадах так і зазначає, що завданням загону було «вишукувати розробки совєтських частин і так забезпечувати запілля…».

За чотири дні до німецького нападу легіон «Нахтігаль» був мобілізований до кордону. У ніч 23-24 червня, 1941 року легіон перейшов кордон в околиці Перемишля. Легіон воював як частина 17-ої армії проти радянських військ з 29 червня.

30 червня 1941 року о 04:30 1-й Бранденбурзький батальйон з 330 вояків батальйону «Нахтігаль» увійшов до Львова. Дійшовши до Бригідської тюрми, вони побачили, що всі заарештовані, які були в тюрмі, були вбиті енкаведистами. Між ними і брат Романа Шухевича.

Батальйон захопив стратегічні пункти в центрі міста, особливо радіостанцію, звідки було проголошено Акт відновлення Української державності.

Німці вимагали, щоб Акт був відкликаний. Коли Степан Бандера відмовився, то його заарештували. Два його брати теж були заарештовані і згинули в таборі Аушвіц.

7 липня Легіон покинув Львів і взяв напрям на Тернопіль, Проскурів та на Вінницю.

У Вінниці, дізнавшись про арешт Бандери та Стецька, військовики вимагали їх звільнення.

Обидва спеціальні батальйони були відкликані з фронту 13 серпня і вивезені назад до Нойгамера.

Після перегляду контракту в Нойгаммері легіони «Нахтігаль» та «Роланд» були ліквідовані.

21 жовтня 1941 року з учасників обидвох легіонів у Франкфурті-на-Одері був сформований 201 Шуцманшафт-батальйон. На той момент в батальйоні нараховувалося 650 солдатів і старшин; командував українським формуванням майор Є.Побігущий, заступник командира — Р.Шухевич.

Бійцям батальйону надали нову німецьку форму і 16 березня 1942^[7] року їх вислали до Білорусі під командування генерала Й. Якоба. Батальйон був розбитий на 12 частин і охороняв територію 2400 квадратних кілометрів.

1 грудня 1942 року термін дії контракту скінчився і учасники легіону відмовилися присягати Адольфові Гітлерові. Батальйон перевезли до Львова, де офіцерів заарештували. Роману Шухевичу вдалося втекти. Німецька команда вимагала, щоб учасники переїхали до Любліна для створення нового батальйону. Ніхто з батальйону до Любліна не поїхав. Більшість учасників пішли у загони УПА^[7].

 *****************************************************************************

Батальон Нахтігаль брав участь у війні Німеччини з СССР від самого початку. Підпорядковувався він Абверу а не СС, як бреше Сергеіч - різниця між Абвером і СС приблизно така ж як і між ГРУ і НКВД. Характеристика батальону - диверсійний підрозділ для війни за лінією фронту, в тилу ворога - різати комунікації, знищувати ворожих командирів ітд.

Після арештів спровокованих проголошенням незалежності у Львові він перестав бути лояльним німцям - його відправили дослужувати термін контракту (такі речі практикувалися в європейських арміях) в якості поліції - охорона залізниць у Білорусі. Потім розпустили. Старшина, включаючи командира Шухевича, уникла арешту Гестапо втечею. Ось і все.