Над розкритою братською могилою. Читаючи протоколи Нюрнбергського процесу.

Хочу почтить , вместе с Вами блоггеры, память жертв того страшного времени.

  Написано мною в 60-е, после прочтения, попавшего мне в руки, тома протоколов Нюрбергукого процесса.

       Стояв і згадував, було це до війни,

       Складали ми, в кагати, кавуни...

       І, так принадно, кавуни блищали,

      А тут, в яру, лежали не вони,

      Оті блискучі, спілі кавуни,

      Тут люди вічним сном позасинали.

      Сплелися й сплять, де всіх кінець настиг,

      Їм сум саван із сліз розпуки витче,

      Тут кожен звук німий, скорботно стих,

      Бо над тілами, головами їх,

      Лиш горе нагле чайкою кигиче.

      Хай вдарить грім, щоб світ заціпенів,

      Щоб міг я світу гірко прошептати:

      Своїх  батьків, себе, дочок, синів,

      Не треба, людоньки складати,

      В кагати.

      Нехай кагати будуть з кавунів.