Роман Михайлюк - відомй карпатський фотограф, чиї альбоми продаються в книжкових магазинах Івано-Франківська. Роман Михайлюк може жити довго в снігових печерах, застосовувати різні прийоми з освітленням, щоб отримати такі вражаючі фотографії.

Скажу, що взимку сходження на Піп-Іван є дуже складним через страшні ураганні вітри. Я знаю багато історій як люди тут замерзали на смерть. Перемичка перед Попом-Іваном по польськи називається Погане місце. Але варто побачити обсерваторію і зрозуміти, чому її назвали поляки "Білий слон"

Чорне море, Чорне море, гей!
Гарне море, гарне море, гей, гей!
Чорне море, гарне море, а все єдно Чорна Гора,
Неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей!

Ніхто не зна, ніхто не зна, гей, гей!
Де сховався месяц не зна, гей, гей!
Гей, стріляй моя рушниця, щоб почула моя киця,
Неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей!
Гей, стріляй моя рушниця, щоб почула молодиця,
Неня моя Чорна Гора, гей, гей, гей! (с) Чорна Гора. Vasya Club
=============================
Це був вступ. Далі текст і фото автора.

Українські Карпати, Чорногірський хребет і одна із найвищих його точок - вершина Попа Івана Чорногірського, вона ж -  Чорна гора, 2022м. над рівнем моря. Тут, в 1938 році , ще за Польші, було завершено будівництво астрономічної обсерваторії. Недовге судилось їй життя як науковому центру - буремний 1939р. поклав край проектові.

Наукове обладнання було вивезене до Польші, решта майна розграбовано. Лишились кам'яні мури будівлі, яка і тепер є самою високогірною спорудою - тепер уже України. Сіра і непоказна влітку - взимку вона перетворюється на сніжно-льодовий палац. Жорстокі чорногірські буревії наморожують на її стінах до метра фігурної криги, та й всередині вона схожа на багатокамерний морозильник.

 

Чи потрібно уточнювати, що це місце - рай для фотографа? Щоправда, дуже холодний рай.

Наше завдання не з простих - зробити за допомогою спеціально сконструйованої апаратури фотографії зоряного неба над Білим Слоном- таке прізвисько отримала засніжена обсерватория. Складність полягає в тому, що саме чисте, красиве зоряне небо буває після сильної негоди - в першу ніч. А отже - ми повинні піднятись раніше - щоб буть в потрібнім місці в потрібний час у всеозброєнні.

Ця стратегія має один недолік - щоб отримати право «першої ночі» - треба вийти на висоту 2 кілометрів по метровим снігам, що і за гарної погоди, з стандартною туристичною викладкою - біля 20-25 кг - не як до тещі на пляцки пройтись. Добавляємо 20кг фотоапаратури- і гарну перспективу на «посилення вітру до 40...»

Селище Шибени, прикордонна застава, пашпорти прєд»явіть, недовгий марш зледенілими вуличками - і ось наш шлях стрімко подерся вгору. Споночіло. З кожним наступним метром сніг глибшає, промені налобних ліхтариків вихоплюють поморожене гілля смерек і буків. Пориви вітру відчутні навіть в лісі - що ж на вершині зараз? На висоті 1400- полонина Веснарка, де запланована наша перша ночівля. Останні дерева - і ось вправо і стрімко вверх злетіло срібне від льоду і місячного світла крило полонини. Там стоїть «колиба»  - літня хата пані Марії, занесена зараз до половини зовні і на чверть - всередині. На сьогодні - це наш захист від негоди. Хмариться.

7.оо. Група готова до виходу. Прогноз точний - потепліло, сніжить, видимість мала.

Зимові Карпати мають короткий світловий день- вже о четвертій в захмареній височині стемніє. За таких умов пізно виходити - себе не любити.

2 години «тропьожки» - і засніжений ліс лишається позаду. GPS показав 1600 над морем, більш 2 км по прямій до вершини і швидко перетворився на зледенілий обмилок. Ми не в кращому стані - пориви вітру сягають ураганної сили. Чорногірські простори- ідеальний прискорювач, де роль елементарних частинок належить нам.

Ховаючісь від вітру в по якихось норах-щілинах, вже йдемо не по напрямку, а по рельєфу , не раз втрачаючи орієнтацію, навігатор також запаморочений - стрілка веде себе як магнітна під Курськом. Часом відстань до вершини навіть збільшується...

...Люди думають, що пекло гарячо-багряне... ні. Воно-  свинцево-сіре, обпікаюче-морозне, з повітрям гумово-щільним, що збива з ніг і розрива легені, моторошним ревом забиваючи пискляві думки - єдину думку власне- лягти, лягти і все владнається, усьо добре тоді буде... .....1737м до цілі- 1722-1718...- хочеться вірити, що ми колись кудись виберемось - не вперше; 1702м- 1689- 1671- як повільно повземо... Десь в тиші і покої кружляють навігаційні супутники, а тут льодяне шмаття січе по нам як шрапнель, а густий морозний туман конденсується льодом на штормових костюмах, перетворюючи їх на подобу армійських «броніків» ...

Пройдені орієнтири - групи скель. GPS вже без потреби- по хребту далі не звертаючи. 45 кг за плечима вже здаються сотнею. Останній «крутяк»- і ми впираємось в сніжний вал - заметену огорожу...і ось вона- омріяна мить! - з туману випливають невиразні об'єми з темними проваллями вікон другого поверху...

Протягнути рюкзаки засніженими коридорами нижнього ярусу, закласти снігом діри вікон, розкопати сніжник для установки намету - і все це під тиху мелодію газового пальника, яка обіцяє чай-мед-лимончик-коньячок- 2 по 20. І ще чай... і ще по 20. Тепер- по черзі висовувати ніс надвір- щоб не проспати прояснення.

Чекаємо погоди.

Тиша і спокій. Ми вдома.

Телефон:

0974539911
0950187717

Роман Богданович Михайлюк