Tі ж самі граблі

...

Історія вчить, що нічого не вчить. Людська історія це є постійне наступання на граблі з однаковим кінцевим результатом - гулею на високому чолі.

Всі експерименти з побудовою Країни щастя приводять до появи нової зграї багатих щасливчиків і бідних невдах, але повністю задоволених немає. Ні в Україні, ні в Скандинавіі ні у Штатах.  НЕ-МА. Чому?

Наш сучасник прекрасно розуміє, що ефективна робота компютера залежить від якості операційної програми. Так само працює наше тіло. Відповідно до вказівок ГЕНИ, тобто ДНК з генним кодом. Очевидно, що запрограмованою є життедіяльність цілої біосфери та й цілого Космосу. Ким закладена? Чи можна щось змінити?

Ми знову повертаємося до історії, але не історії фірми, партії, нації чи народу. Треба вертатися до витоків, до історії цілого людства, а водночас до історії походження ЛЮДИНИ.

І як би хто не крутив носом, ми приходимо до Біблії.

Хто не знає історії, той не має майбутнього. Це факт. Відколи люди відвернулися від Бога, відтоді історія людства нагадує історію дитини, яка впала в глибоку яму і безуспішно намагається самотужки з неї вибратися. Для цього потрібно протягнути руку назустріч тому, хто нагорі, Батькові. Але як не хочеться впертій дитині цього робити.  „Я сама”.  „Не вчіть мене жити!” і т.д. і т.п. Однак варто не метушитися, а спокійно сісти і замислитися.

Першим непослухом людина особисто розірвала звязок з джерелом живлення, джерелом життя, внісши зміну в програму вічності, закладену Найвищим Програмістом.

Відтоді мозок задіює тільки на декілька відсотків свій потенціал і лише генії частково прозрівають, у них за певних обставин розблоковуються закладені спочатку можливості.

Але то генії. Це буває рідко і частково. Повного відновлення досконалості немає. Тому треба покірно стати на ту дорогу, що веде до Батька, додому.

Його Син відкрив цю дорогу. І кличе нас повернутися.

Варіантів немає.