Про подію
Поверхові, а з цієї причини і
малопомітні та позбавлені налжного ефекту для широкого загалу пертурбації,
котрі відбуваються в Україні під сучасну пору, так і не торкнулись служб,
працівники яких без найменшого докору сумління і з кріпацько-плебейською
запопадливістю виконували злочинні вказівки і накази нещодавно усунутих від влади
виродків і вбивць Януковича, Азарова, Захарченка, Пшонки та Калініна. В
середовищі патріотично налаштованої громадскості, цей факт викликає неабияке
занепокоєння. Процес люстрації й очищення органів законодавчої а тим паче
виконавчої влади (в першу чергу працівників всих щаблів прокуратури, органів
МВС, податкової міліції та СБУ) від аморальних безпринципних, морально
розкладених й духовно здеградованих, вихованих і зформованих не з власного
бажання а тим паче усвідомлення необхідності і бажання формально
суверенізованою в 1991-му році окупаційною адміністрацією, на жаль, так і не
розпочався. Пояснення репрезентантів нової влади браком часу й кадрів насправді
не витримують критики. Непокараний злочин спричиняє зловживання , породжує
зухвалу самовпевненість, й загрожує перетворенням свавілля в норму. Насправді,
в Україні достатньо чесного і принципового люду. Брак знання певних тонкощів й
окремих нюансів деяких фахів, швидко компенсується щирим прагненням служити
Батьківщині й дієво засвідчувати нелицемірну любов до ближнього.
Великою проблемою українського
суспільства під сучасну пору, є відсутність поважного аналітичного центру.
Подана щирокому загалові інформаційними агенціями інформаія, нерідко є
упередженою й позбавленою тверезої оцінки. З цієї причини, в суспільстві
виникають конфлікти й непорозуміння.
11-го березня, з вуст
журналістів які мені зателефонували й попрохали дати коментар, я довідався що в
приміщенні прокуратури Святошинського району столиці, гурт невідомих змусив
заступника прокурора району Валентина Брянцева подати письмову заяву про
звільнення з посади. Причиною звернення до мене журналістів з проханням дати
коментар події, був факт “підтримки державного обвинуачення” в Святошинському
районному суді судового розслідування за фактом показового закриття забороненої
постановою Кабінету Міністрів від 15.05.09. зали ігрових автоматів. Перш ніж
дати оцінку діям осіб котрі згідно повідомлення ЗМІ винесли з приміщення
районної прокуратури імітуючого епілептичні припадки Брянцева й надворі змісили
його написати на імя Генерального Прокурора заяву з проханням звільнитись з
органів прокуратури за власним бажанням, вважаю за доцільне повідомити широкому
загалові лише один відомий мені факт з біографії істоти, яку мовою бездушної
процесуальної термінології нині проголосили потерпілим. В часі судової розправи
над учасниками акції “Україна без Кучми”, яка тягнулась впродовж 2001-го по
2003-ій роки, валентин Брянцев був одним з прокурорів обвинувачення. Про
численні факти порушень вимог КПК й упередженість суддів, органів досудового
розслідування й прокуратури, тоді не писали хіба-що вузькофахові видання.
Наслідком увязнення для чотирьох засуджених патріотів стала втрата здоровя й
передчасна смерть. Проте факт причетності до неправедного суду й несправедливого
вироку жодним чином не докоряв позбавленому совісті працівнику прокуратури. В
побуті він навіть вихвалявся участю в судовій розправі над патріотами.
Підозрюю, що участь Брянцева в
порушеній відносно мене справі за фактом закриття зали ігрових автоматів не є
випадковою. Злочинна система потребувала слухняних виконавців. Ще в часі
досудового розслідування я неодноразово вказував і самому Брянцеву, й
працівникам Київської міської та Генральної прокуратур, а також кількох
депутатів ВР на факти чисельних порушень й упередженості. Отримані на скарги
відповіді вражали формалізмом й нехабною ігнорацією викладених скарзі фактів. Органи прокуратури лишили поза
увагою факт складеного з численними порушеннями “Протоколу огляду місця події”
в помешканні де я мешкав і де жодної події насправді не відбулось. “Не помітили
порушень” й в передачі “згідно усної вказівки” матеріалів справи з районного
управління МВС до Управління МВС в м. Києві, було зухвало проігноровано мою
скаргу на незаконний обшук й підкладені неприналежні мені речі (мобільні
телефони й бойові набої), не дано тверезої оцінки факту застосування фізичної
сили стосовно затриманих учасників закриття ігрової зали. В часі судового
розгляду прокурор Брянцев так і не надав суду речові докази у вигляді нібито
відібраних учасниками закриття зали ігрових автоматів мобільних телефонів.
Після того як мною було вказано фа факт невідповідності номерів нібито
знайденого в мене мобільного телефону й наданому Брянцевим як доказ, він не
приховуючи роздратування дозволив собі облаяти суддю Почупайло на наданий мені
дозвіл звірити номери наданого ним в якості доказу телефону й тими які були
внесеними до протоколу. Не гидував Брянцев й скористатись послугами штатного
провокатора Єременка, який виконуючи вказівку працівників Управління МВС в м.
Києві дав неправдиві й обтяжуючі покази проти мене й громадського активіста імя
якого до цього навіть не звучало в матеріалах досудового й судового розгляду.
Справа пошуку осіб котрі
змусили Брянцева подати заяву на імя Генерального Прокурора з проханням
звільнити його з органів прократури зайняла більше доби. До справи пошуку
довелось залучати знайомих сотників з Самооборони. Вимушений відразу запевнити
органи досудового розслідування (оскільки згідно повідомлення на сайті Прократури
міста Києва, доречна громадська ініціатива чомусь спричинила порушення
кримінальної справи) що геть усі особи з котрими я спілкувався були зодягнутими
в балаклави й відрекомндувались мені виключно за псевдами. Не вважаю за
доцільне переповідати й зміст розмови. Проте вважаю вкрай доречним повідомити
наступне: громадські активісти котрі змусили Брянцева подати заяву про
звільнення з органів прокуратури за власним бажанням, показали кілька
документів й оперативну память вилученого у Брянцева системного блоку
службового компютера. Побачене неприємно вражало і водночс обурювало. З
службового компютера, заступник прокурора Брянцева не соромився переглядати в
мережі інтернет порнографічні сайти й грати в азартні ігри. Окрім того, на всі
подані мною скарги до органів прокуратури та депутатам ВР, відповіді від імені
прокурора району складав сам Брянцев. Особа на упередженість якої я скаржився й
неправомірними діями якої обурювався, іменем прокурора району стверджувала, що
викладені в скаргах факти не відповідають дійсності. З цієї причини, почуваюсь
зобовязаним виголосити велику подяку особам котрі не панькаючись очистили
органи прокуратури від аморальної і підлої істоти. Дякую вам, братове. Нехай
вас Господь віддячить за добрий вчинок.
З джерел котрі заслуговують на
довіру, мені стало відомо, що працівники Святошинського райвідділу МВС м.
Києва, вважають що серед осіб котрі змусили Брянцева подати заяву про
звільнення з органів прокуратури, був й автор цих рядків. Мушу розчарувати вас,
панове. Згідно повідомлення прокуратури міста Києва, подія відбулась близько
9.30. ранку. Стверджую, що в цей час я перебував в приміщенні кінотеатру
“Зоряний” де мав зустріч з діячами Комітету Визволення Політвязнів. Останні в
разі потреби дадуть належні і правдиві покази.
Прикро і боляче, що в
постянуковичівській Україні, громадські ініціативи продовжують ставати причиною
порушення кримінальної справи. Бездушний формалізм суттєво гальмує рух до
побудови реально незалежної й правової держави.
Олесь
Вахній
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.