Американська «демократія»: «верхи» хочуть, однак «низи» не можуть
10 лютого 2014, 10:44
.
Сполучні штати Америки мають інтереси у понад 100 країнах світу, а більш зрозуміліше - пхають свій ніс у їх внутрішні справи. Більше того, під соусом «розбудови демократії та свободи» в окремих країнах, в першу чергу вони не забувають про задоволення власних енергетичних та геополітичних амбіцій. Саму Америку без перебільшення, можна віднести до розряду імперій, із дещо видозміненою зовнішністю, - цілі ті самі, методи інші: підміна понять, завуальоване, під підтримку демократії, фінансування сепаратистських проявів в країнах що розвиваються, інформаційне зомбування та багато інших. Так сталось в Єгипті, Лівії, Сирії та інших країн. В сухому залишку: в демократичних державах повний хаос, але американці контролюють енергетику, нафтові родовища, свердловини, а також інші природні ресурси.
Особливий інтерес для «демократизаторів» становить Україна з її геополітичним розташуванням та значенням для всіх. І не варто марити думками, що американці бажають комусь добра. Естафету втручання у внутрішні справи України після Джорджа Буша молодшого із деяким запізненням підхопив нинішній президент Америки Барак Обама. Для Америки Україна залишається ласим шматком, їй важлива не сама держава, а можливість таким чином «втерти носа» Росії, розширивши свій вплив на Схід.
А якщо є мета, далі, як кажуть, «справа техніки», ресурсів і засобів, а головне досвіду, у американців хоч відбавляй. Від офіційних заяв дипломатів, високопосадовців до фінансування радикалів та здійснення провокацій. В інформаційній війні американцям взагалі немає рівних. Працюють «по дорослому», засипають грошима всіх, хто виступає із протестними гаслами, а люди не розуміють, що їх використовують в темну. Мабуть немає зараз ні одного керівника політизованої громадської організації, який би не побував в посольстві США в Україні. Отримавши фінансову підтримку, він і вся його організація стають маріонетками в руках американських ляльководів.
Схожа ситуація відбувається і з головами т.зв. опозиційних фракцій в парламенті, - Яценюком, Тягнибоком та Кличком. Таке враження, що люди перестали самостійно мислити і повністю залежать від свого оточення, від Заходу та Америки. В першу чергу це стосується Кличка з Яценюком: ні кроку без згоди Берліну, Брюсселю та Вашингтона. Тільки і бігають по кабінетах західних чиновників. Що вони там шукають?
Пішаки в руках того ж американського посла Джефрі Пайєтта, заступника держсекретаря США Вікторії Нуланд, опозиціонери виглядають дуже сумно, нінащо не спроможні, - ні втримати Майдан, ні вести переговори із владою, ні очолити Уряд. Люди, які випадково опинилися в опозиційному таборі і у змозі лише плести інтриги та вести підкилимну боротьбу.
При цьому, судячи з останнього хіта «Fucking Europe» (у виконанні дуету Пайєта та Нуланд), американські дипломати вже самі втомились від імпотентності лідерів української опозиції та не знають, що з ними робити. Кого просувати в Уряд, кого залишити в Раді, адже, тусуючи колоду карт, в них чомусь випадають одні йолопи, вибачте, валети…
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.