Сторожа стане з того світу,
не дасть святого розпинать.
А ви Україну ховайте:
не дайте матері, не дайте
в руках у ката
пропадать.
Тарас Шевченко
Про сміття, люстрацію і нокаут.
Ох і вистачає в Україні різного непотребу, бруду та сміття, яке заважає
Українському народові творити на своїй рідній землі гідне життя для нинішніх і
прийдешніх поколінь. За яку сферу суспільного життя не візьмись, там наткнешся
на сморід, який отруює повітря продуктами гниття оцього всього різноманітного
гною – непотребу.
І звідки ж у
молодій Українській державі назбиралося стільки сміття?! Відповідь, як на мене, лежить на
поверхні. Непокаране зло стає вдвічі небезпечнішим.
А за весь період відновлення нашої
державності, без винятків, від
корупційного правління Л. Кравчука до авторитарно – корупційного внутрішньоокупаційного
режиму В. Януковича, цим злом можна греблю гатити. Тому неприбрана вчасно маленька
купка бруду за роки перетворюється у гори сміття на українській землі.
А чому ж вчасно,
ще на початку відновлення нашої незалежності, не прибрали зукраїнського дому оту купку бруду?! Та тому, що не було проведено глибокої і жорсткої люстрації в усіх сферах
українського суспільства. А тому сміття, породжене ще СССР,
поступово накопичувалося, накопичувалося і досягло критичної маси на нинішній
час, починаючи від найменшого населеного пункту з його радою та виконкомом і
закінчуючи столицею з усіма центральними органами української влади (хоча,
особливо зараз, вона зовсім не схожа на українську) – Президентом, Парламентом,
Урядом разом з міністерствами та відомствами.
Відсутність
люстрації, а значить повна безкарність, породила практично на всіх суспільних
щаблях пристосуванців, корупціонерів, гнилих «тушок», жлобів, циніків, покидьків,
які будь – якими шляхами набивають тільки власні кишені, нехтуючи інтересами
народу. І куди не плюнь, всюди натрапиш на таку погань, яка ігнорує потреби
громади, а завдяки корупційним схемам працює лише на власну вигоду і простих
людей використовує тільки для здобуття тих чи інших посад.
Оце сміття –
пристосуванці, перебіжчики (з опозиції до влади і навпаки, коли вигідно для
власної кишені, і так багато разів), гнилі «тушки», жлоби і циніки майже повністю заполонили органи влади України
(особливо на керівних посадах) з низу до верху, в т. ч. і в силових структурах
– Міністерстві внутрішніх справ (МВС), Генеральній прокуратурі (ГПУ) та у всій
системі Прокуратури, Службі безпеки (СБУ), Міністерстві оборони (МО), Державній
прикордонній службі (ДПрС), а також на митниці і в податковій. І саме це
сміття, яке «кришується» режимом на чолі з В. Януковичем, в своїй гнилій масі
набрало такого розмаху, що його корупційні метастази вже загрожують здоровому
життю українського суспільства.
«Мусорський» бєспрєдєл,
зокрема і у вигляді садизму та терору
різних спецпідрозділів, разом з прокурорсько – суддівським бєспрєдєлом, вкупі
із жлобами, корупціонерами, циніками і кідалами на різних високих державних
посадах поставили наш люд на межу виживання. Докерувалися до того, що ходять по
світу з простягнутою рукою, а «покращення життя вже сьогодні» зробили тільки
собі та постійно шукають винних у своєму бездарному господарюванні. І це при
тому, що Президент України – партія
регіонів (ПР), парламентська більшість – ПР + їхні компартійні шавки + «тушки»,
Уряд – ПР + пристосуванці, обласні і районні держадміністрації – ПР, держава –
на грані фінансового банкрутства, а винні – народ, євромайданівці, націоналісти
і Захід. Тому будь – який люд, в т. ч. і український, не може вічно терпіти
знущання над собою з боку влади, котра діє, як окупант.
Мало того,
нинішній режим в Україні має народ за бидло і лохів, хоча в ст. 5 Конституції України зазначено:
«Україна є
республікою. Носієм суверенітету і єдиним
джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через
органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право
визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і
не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може
узурпувати державну владу».
А купка донецьких
можновладців з психологією ординців – степовиків, плюючи на ці норми, діє за
одним правилом: «Лоха нє развєсті – сєбя
нє уважать». Ось їхній принцип управління всією
Україною. Тому будь – які перемовини, що ними зараз ведуться з представниками
повсталого народу, вони розглядають, як чергове розведення лохів. Ім нужєн мір,
жєлатєльно – вєсь! І рахуються вони тільки з силою, яка здатна відправити їх у
нокаут. А такою силою можуть бути тільки широкомасштабні
акції громадянської непокори
Українського народу, прелюдією до яких є
безпрецедентно тривалі та масові протести на
Євромайданах по всій Україні проти тиранії правлячого режиму.
В противному
випадку, можновладці – окупанти прикинуться невинними ягнятками, йтимуть на
різноманітні переговори, щоб затягнути час і перегрупувати свої сили, а потім
зі звірячо – беркутівським оскалом хижаків накинуться на своїх опонентів –
народ, тобто на нас з вами. Окупантам вірити
не можна! Їх необхідно тільки перемогти!
А після перемоги
Українського народу над внутрішньоокупаційним режимом треба позбавити нашу
Батьківщину від усього непотребу і сміття, яке отруює їй життя. Допоможе в
цьому тільки повномасштабна жорстка
люстрація, яка має стосуватися всіх, в т. ч. влади та опозиції. Люди, які
хоч найменшим чином заплямували себе – пристосуванці, компартійці: функціонери різного калібру
та окремі рядові члени, «тіТушки», перебіжчики до протилежних таборів із – за
власної вигоди, гнилі «тушки», корупціонери, «мусора» – бєспрєдєльщікі та інші
силовики – садисти, судді і прокурори – порушники законів, негласні співробітники
і «шістки» органів, регіонали та їхні прихвостні – комуністи, на руках яких
запеклася кров невинних людей ( перелік сміття не є вичерпним) – мають бути на
підставі Закону вилучені з громадського і політичного життя України та
притягнуті до кримінальної відповідальності за наявності карних діянь.
І очолити список
тих, хто має опинитися на лаві підсудних за злочини проти Українського народу,
повинні очільник режиму та головний «мусор» України В. Захарченко (язик не
повертається, щоб назвати його міліціонером) зі своїми де – якими заступниками.
Потім підуть слідом «беркути» – садисти та їм подібні негідники в усіх регіонах
України. Трагічна доля Ю. Кравченка – це
застереження для дурних голів.
Демусоризація та реформування
силовиків, судів,
прокуратури, податкової та митниці.
МВС має бути девоєнізоване, бо зараз
воно є Міністерством міліції та внутрішніх військ (ВВ), а функції його
кардинально переглянуті (прикро, що цього не було зроблено раніше). Необхідно
створити окремий департамент міліції, значно скоротивши генеральські посади,
який входитиме до складу реформованого МВС. Таке міністерство повинна очолювати
цивільна особа, бажано з юридичною освітою та відповідними знаннями у цій
сфері.
Нинішні ВВ МВС з
важким озброєнням – це пережиток сталінізму, як нелюдської диктатури. На мій
погляд, на їхній базі треба створити Національну гвардію України (НГУ) (назва
може бути іншою) подвійного підпорядкування МО і МВС (дієва французька модель)
з чітко виписаними функціями в окремому Законі. Охорона іноземних
диппредставництв може бути покладена на НГУ або інший орган.
Можливо буде
доцільним включення до складу МВС ДПрС, оскільки завдання прикордонників
відносяться до внутрішньої політики. Питання є дискусійним, хоча в багатьох
європейських країнах працює саме така модель.
Органи
внутрішніх справ треба вичистити від сміття у вигляді «беркутів» – бандитів і
терористів та інших подібних структур. Пророчо зараз звучать слова Івана
Франка:
« Я не люблю тебе,
ненавиджу, беркуте!
За те, що в груді ти
ховаєш серце люте,
За те, що кров ти п’єш…»
У системі МВС
повинен бути тільки антитерористичний спецпідрозділ та, можливо, судовий і для боротьби з оргзлочинністю з чіткою
регламентацією таких функцій у відповідному Законі та жорсткою кримінальною
відповідальністю за їх порушення.
Бо стаття 5 Закону України «Про міліцію» зокрема
гласить:
«Міліція виконує свої
завдання неупереджено, у точній відповідності
з законом. Ніякі виняткові обставини
або вказівки службових осіб не
можуть бути підставою для будь – яких незаконних дій або
бездіяльності міліції. Для
забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані
вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
Міліція поважає гідність особи і
виявляє до неї
гуманне ставлення, захищає права
людини незалежно від її
соціального походження, майнового та іншого
стану, расової та
національної належності, громадянства,
віку, мови та
освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших
переконань. При
звертанні до громадянина працівник міліції зобов'язаний
назвати своє прізвище, звання та пред'явити
на його вимогу
службове посвідчення. У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції
повинен виявляти високу культуру і такт.
Міліція не розголошує відомостей, що
стосуються особистого життя
людини, принижують її честь і
гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого».
Але після кривавих безчинств
«беркутів» ці норми звучать, як насмішка, бо жоден з них від 30 листопада 2013 р. не притягнутий до кримінальної відповідальності. А
ГПУ проявляє злочинну бездіяльність! Своїм – все, а
ворогам – закон! Такий принцип дії нинішнього окупаційного режиму
України, що тримається на «мусорах» в погонах, які зрослися з бандитами –
«тіТушками» в одне ціле.
Саме «мусори» вербують різний
кримінальний елемент, який висить у них на гачку, щоб тероризувати людей на
Євромайданах. Саме серед «мусорів» треба шукати керівників бандформувань
«тіТушок». Саме «мусори» і входять в «ескадрони смерті», які викрадають,
катують і вбивають мирних протестувальників. І саме тому ці «ескадрони»
залишаються безкарними, бо вони є «мусорськими» і діють за вказівкою «мусорів»
з генеральськими погонами. Чим швидше МВС буде вичищене від сміття – «мусорів»,
тим швидше наше життя стане безпечнішим. І це має бути одним з перших кроків
нової влади. Загальну чисельність міліції та ВВ треба скоротити.
Вивільнені від
цього кошти необхідно спрямувати на потреби Збройних Сил України (ЗСУ), які потребують вимітання сміття, адже знаходяться
у жалюгідному становищі, через злочинне недофінансуваня в порушення
законодавства і необдумане скорочення чисельності з таким же «реформуванням», з
вини МО та Генерального штабу (ГШ).
Воєнна реформа
має сприяти підвищенню боєздатності і боєготовності ЗСУ, зміцнювати
обороноздатність України, а не навпаки, як це є зараз, оскільки пріоритети реформи
вибрані неправильно, при чому ставка робилася, в основному, на скорочення чисельності.
Але воєнна наука пов’язує чисельність ЗС з протяжністю кордонів держави, її
площею і населенням, зовнішніми загрозами, блоковістю (позаблоковістю). Тому не
можна без кінця скорочувати чисельність ЗСУ, бо ми вже майже перейшли граничну
межу, за якою наявність чи відсутність критично нечисельного війська не
відіграє жодної ролі – воно вже нездатне захистити Україну. Виходом з цієї
небезпечної ситуації, при наявності практично неприкритих зовнішніх претензій
зі сторони окремих сусідів, їхнього намагання федералізувати, а потім
розчленувати Україну (події в Грузії 2008 р. надихають офіційну Москву та її
«п’яту колону» у нас), є вступ до НАТО. І чим швидше, тим краще! Бо тільки НАТО зможе нам гарантувати територіальну цілісність
і недоторканість кордонів! Про інші аспекти воєнної реформи треба
говорити окремо.
У ЗСУ також
мають бути спецпідрозділи (розвідувально – диверсійні, протидиверсійні, що
відносяться до компетенції Головного управління розвідки МО), як і в СБУ
(антитерористичні, протидиверсійні). А може взагалі повернутися до моделі, за
якою спецпідрозділи перебувають тільки у збройних силах та органах державної
безпеки? Бо які з «беркутів» та їм подібних спецпризначенці?! Це – каральні
загони режиму для боротьби з власним народом.
Подальшої
дискусії потребує питання щодо спецпідрозділу у Службі зовнішньої розвідки України (СЗР), як суто
політичної розвідки, а не воєнної.
Реформування СБУ, позбавлення її деяких міліцейських
функцій, можливо і скорочення чисельності, вичищення
з її лав сміття, в т. ч. і московської «п’ятої колони» – це тема окремої детальної розмови, як і очищення від сміття та
реформування ДПрС, Управління
державної охорони (УДО).
А Прокуратура з її нинішніми
повноваженнями окремої гілки влади – це теж сталінський атавізм. Вона вимагає негайного очищення від
сміття, реформування та віднесення до виконавчої гілки влади у складі
Міністерства юстиції України (МЮ).
Про судову гілку влади… Сміття там, на
жаль, вистачає. І реформування, зокрема щодо повноважень Вищих спеціалізованих
судів та Верховного суду України, вкрай потрібне.
Від сміття у податковій і митній службі, які входять
до складу Міністерства доходів і зборів, страждає практично кожен працездатний громадянин
України, за винятком наближених до режиму людей. Тому ці служби потребують
негайного очищення.
Тільки
подивитися на королівські палаци і дорогі машини, які мають багато працівників
окремих бюджетних установ з невисокими зарплатами, зокрема – ГПУ, СБУ, МВС,
ДПрС, податкової та митниці, і одразу все стає ясно, що треба робити з цим
корумпованим сміттям. А названі структури є становим хребтом нинішнього
окупаційного, поліцейського режиму.
Поліцейська держава стає реальністю.
Взагалі зараз в
Україні склалася ненормальна ситуація, оскільки чисельність ЗСУ менша,
орієнтовно, у три – чотири рази від чисельності репресивного апарату (МВС + СБУ
+ УДО + податкова міліція + почасти ДПрС), на який окупаційна влада не шкодує
грошей за московським зразком. А це свідчить, що нинішній
внутрішньоокупаційний режим будує поліцейську державу, щоб боротися з власним
народом, і плює на ЗСУ, які мають боронити Україну від зовнішніх
зазіхань, котрі в останній час є досить відвертими з боку окремих сусідів і
«братів».
ЗСУ присягають на вірність Українському
народові, а не конкретному «хазяїну», тому не повинні займати тільки його
сторону. Ось текст Військової рисяги:
«Я,
(прізвище, ім'я та по батькові), вступаю на військову службу
і урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним
і відданим, обороняти Україну, захищати її
суверенітет,територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно
і чесно виконувати
військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції
України та законів України, зберігати державну таємницю.
Присягаю виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників.
Присягаю ніколи
не зрадити Українському народові!»
Військовики, залишайтеся вірними Присязі!
ЇЇ порушення тягне за собою кримінальну відповідальність!
Підтвердженням вибудовування в
Україні поліцейської держави є звірячі побиття та вбивства мирних мітингарів,
які тільки прагнули жити у цивілізованій, заможній, правовій країні за зразком
країн Європейського Союзу (ЄС). Але сміття – «мусора», захищаючи окупантів,
потопталися брудними чоботами по Конституції та Законах України, не кажучи вже
про акти ООН та інших міжнародних організацій, куди входить Україна, і які є
чинними для нас.
Цей режим перейшов межу! Він уподобився до кривавого
режиму колишнього диктатора Гаїті Франсуа Дювальє з його «тонтон – макутами»
(спеціальними поліцейськими силами – добровольцями національної безпеки), якими
керував кримінальний злочинець і які складали основу «ескадронів смерті». Саме
ті «ескадрони» тероризували, викрадали невинних, але неугодних режиму, людей,
катували їх і вбивали, не допускаючи жодного інакомислення. При цьому «тонтон –
макути» діяли абсолютно безкарно, адже їх благословляв сам диктатор. Це нам
нічого не нагадує в Україні, коли «мусорський» режим діє спільно з іншим
сміттям – різноманітними бандитами і «тіТушками», серед яких є теж «мусора»?!
Такий режим не
має права на існування в Україні. Його чекає, рано чи пізно, Гаазький трибунал за злочини проти Українського народу: терор, катування,
взяття заручників, вбивства невинних людей! Хоча Україна і не ратифікувала
Статут Міжнародного кримінального суду, але він може розглянути «українське
питання», якщо до нього звернеться РБ ООН.
Ті, хто запроваджував диктатуру в Україні.
Саме очільники поліцейського режиму
запроваджували диктатуру в Україні, прийнявши, з
цинічним порушенням Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»,
драконівські закони проти прав людини в «чорний четвер» 16 січня 2014 р., що
привело тільки до посилення протестних акцій на Євромайданах та негативної
реакції демократичного західного світу. Спроба сховатися за диктатуру свідчить,
що окупанти бояться нас, а не ми їх. Український народ не злякався і не
злякається!
Тому в них
нічого не вийшло та й не вийде. Народ не дозволить загнати себе в рабство. А ось
і вони – сучасні антигерої, які захотіли встановити диктатуру в Україні: Президент В. Янукович, Голова
Парламенту В. Рибак, депутати: 190 регіоналів, 32 комуністи і 18
позафракційних. Списки цих депутатів є у вільному доступі. Їх всіх разом треба
запам’ятати назавжди. Тавро диктаторів і катів має переслідувати їх до кінця
життя.
Журналіст Віталій Сич після «чорного четверга» виклав у facebook список
мобільних телефонів депутатів –
регіоналів з відповідним коментарем:
«Никогда бы не сделал подобного при иных
обстоятельствах.
Более того, многих из этих людей я знаю лично, и был с ними в хороших отношениях.
Но сейчас не до этики. Никакая власть
не дается человеку для того, чтобы убивать и калечить своих граждан. Я не
призываю оскорблять. Лучше требовать отмены законов от 16 января, практически
вводящих в стране диктатуру, выражения недоверия правительству и гражданину
Януковичу. Номера настоящие, подтверждаю исходя из тех личных контактов, что
есть у меня.
Я все еще верю, что урегулирование
должно произойти в парламенте, на внеочередной сессии. Виктор Янукович, судя по
всему, к уступкам и компромиссам не способен анатомически.
А
всем депутатам и их семьям еще жить среди нас в вольном городе Киеве.
МОБІЛЬНІ НОМЕРИ РЕГІОНАЛІВ:
Азаров Олексій Миколайович 050-462-22-22
Аркаллаєв Нуруліслам Гаджиєвич 050-368-62-02
Атрошенко Владислав Анатолійович 050-313- 39-88
Баграєв Микола Георгійович 097-738-77-77
Байсаров Леонід Володимирович 050-477-77-02
Балицький Євген Віталійович 067-614-15-76
Бандуров Володимир Володимирович 050-451-99-88
Барвіненко Віталій Дмитрович 099-406-83-09
Бахтеєва Тетяна Дмитрівна 050-328-12-34
Безбах Яків Якович 067-636-27-88
Бережна Ірина Григоріївна 050-315-33-93
Березкін Станіслав Семенович 067-520-36-55
Білий Олексій Петрович 095-888-08-08
Біловол Олександр Миколайович 067-406-59-09
Блавацький Михайло Васильович 067-679-34-52
Благодир Юрій Анатолійович 067-363-10-03
Близнюк Анатолій Михайлович 050-328-08-57
Бобков Олександр Михайлович 066-220-27-77
Бобов Геннадій Борисович 050-462-08-08
Богуслаєв Вячеслав Олександрович 050-484-90-85
Бойко Володимир Семенович 050-325-33-45
Бондар Віктор Васильович 050-469-87-50
Бондаренко Олена Анатоліївна 050-367-00-06
Борт Віталій Петрович 050-368-14-77
Боярський Юрій Іванович 050-470-24-03
Брайко Сергій Борисович 050-324-01-25
Буряк Сергій Васильович 067-344-88-88
Бутківський Віктор Володимирович 067-631-85-00
Бушко Іван Іванович 050-372-17-65
Васадзе Таріел Шакрович 095-262-40-01
Васильєв Геннадій Андрійович 044- 467-76-40
Васильєв Олександр Андрійович 067-620-43-03
Вечерко Володимир Миколайович 050-326-93-56
Волков Олександр Анатолійович 067-236-51-00
Волков Олександр Михайлович 050-311-22-72
Воропаєв Юрій Миколайович 050-368-35-25
Гайдош Іштван Ференцович 067-312-26-88
Гелевей Олег Іванович 050-357-41-14
Герега Олександр Володимирович 050-310-00-60
Гержов Юрій Іванович 050-390-15-24
Герман Ганна Миколаївна 050-348-74-60
Гєллєр Євгеній Борисович 050-211-28-99
Гіршфельд Анатолій Мусійович 050-323-09-90
Читайте закінчення.