«Невдала нічна спроба
мітингувальників за участю нардепа та керівника сил самооборони ЄвроМайдану
Андрія Парубія, який чомусь опинився на вулиці Грушевського, захопити урядовий
квартал у Києві врешті-решт розколола ЄвроМайдан на мирних протестувальників та
радикальну частину з числа ультраправих націоналістів, прибічників «Свободи»,
до яких примкнули напівкримінальні спортсмени з «УДАРу», – так коментують нинішню
ситуацію «бютівці» з «Батьківщини», які незгідні з методами керівництва партією
та протестною акцією Арсенієм Яценюком.
Навіть у коментарі каналу «ТСН» («1+1») поранений під час
сутичок на Грушевського А. Парубій спробував відмежуватися від вказаних подій,
заявивши про те, що, нібито, «більшість людей діє самостійно». Але, якби
вдалося захопити урядовий квартал, будьте впевнені – Андрій Парубій та Арсеній
Яценюк виявилися б героями Майдану.
Та й про причетність «ударівців» можна судити з поведінки
Кличка, який заявив: «Я знаю про 15 років і беру відповідальність на себе». Окрім цього, Олег Тягнибок також обіцяв у зв’язку
з прийнятими 16 січня Верховною Радою законів активні дії з боку «Свободи», які
саме ми спостерігаємо на Грушевського.
Разом з цим, неочікувано різку оцінку дали діям Яценюка самі
учасники ЄвроМайдану, з якими прийшлося спілкуватися і які виступають за
ненасильницьке вирішення конфлікту з владою, оскільки лідер парламентської
фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк вкотре виявився боягузом та дистанціювався
від силових подій, заявивши мітингувальникам, що опозиція не причетна до
сутичок, які сталися на вул. Грушевського в Києві у неділю 19 січня після Народного
віче.
Виходить, що лідер опозиції
Яценюк тільки відвідав з «візитом» вулицю Грушевського і він не винний, що його
заклики до захоплення влади, як на це і розраховували політтехнологи опозиції, дали
свої результати. До нас «прилетіли» марсіани і пішли воювати на вул. Грушевського
на стороні опозиції.
З огляду на це, думки
у майданівців розділилися. Значна частина мирно налаштованих учасників вважає,
що «бійня» на Грушевського – це 100 відсоткова вина Арсенія
Яценюка, який популістськими гаслами закликав
народ до захоплення влади і виявив неспроможність контролювати ситуацію.
А те, що Кличко одноосібно поїхав до Президента вночі свідчить
про гостроту конфлікту між лідерами опозиції та відсутність єдиної позиції щодо
стабілізації ситуації, адже достеменно так і не відомо про що домовлялися і у чому
Кличко звинувачував Яценюка та Тягнибока, добиваючись політичних преференцій для
себе.
То ж, значній частині майданівців, у тому числі котрі
приїхали з регіонів, набридло вкотре чути пусті обіцянки Яценюка і очікування,
що ситуація ось-ось зміниться на користь ЄвроМайдану. Люди втомилися та задовбалися
до чортиків, але, крім того, вони явно до кінця не розуміють серйозності того,
що сталося. Оскільки, їх свідомістю маніпулює опозиція, як вважають самі
майданівці.
Більш за все обурило народ те, що Арсеній Яценюк так і не
спромігся вкотре відповісти на запитання: хто є лідером ЄвроМайдану та єдиним
кандидатом в президенти? Адже, кожний лідер опозиційної партії на свій розсуд керує
ЄвроМайданом, вважаючи його своїм електоратом, і без будь-якого чіткого плану
дій тримає народ за гарматне м’ясо.
Навіть переляканий Віталій Кличко саморуч не зміг завадити
своїм прибічникам участі у силовому протистоянню. Ситуація вкотре вийшла з під
контролю і набула незворотних змін. Також і Арсеній Яценюк так і не спромігся не
допустити силового протистояння та стати на Грушевського між спецпризначенцями
і радикально налаштованими протестувальниками ЄвроМайдану. Нібито, і Олег
Тягнибок «засудив» цю провокацію... Навіть Петро Порошенко вже не поліз на «трактор»,
а висловився проти «бойових дій» ЄвроМайдану, тобто проти того, до чого провокує
своїми гаслами Яценюк.
Враховуючи те, що Яценюк, Кличко та Тягнибок не спроможні
контролювати ситуацію на Майдані, його учасники сумніваються, що лідери
опозиції мають легітимне право виступати від імені ЄвроМайдану на перемовинах з
владою, до яких закликають і США.
Адже, американці вже у черговий раз закликали український
уряд до переговорів замість того, щоб зі свого боку, насамперед, застерегти опозицію
від провокування силового протистояння.
У цій ситуації, конструктивно налаштована частина учасників
ЄвроМайдану, вважає, а саме:
по-перше, потрібно терміново дерадикалізувати ЄвроМайдан
та повернутися до тих вимог, які висувалися на початковому його етапі. Розпочати
переговорний процес з «чистого» аркушу та відмовитися від обговорення суто політичних
вимог опозиційних партій (дострокові перевибори президента, парламенту тощо).
По-друге, деполітизувати ЄвроМайдан та усунути з нього політиків,
оскільки ініційовані Яценюком так звані Народні віче відбуваються без
врахування думки пересічних майданівців, реальних представників регіонів, а лідери
опозиційних партій більше не контролюють ситуацію, як показали події на
Грушевського у Києві, та відстоюють безкомпромісні партійні позиції ВО «Батьківщина»,
ВО «Свобода» та «УДАРу», завівши у «глухий кут» процес перемовин з владою. У
перших рядах перед трибуною, як правило, завжди стоять активісти та прибічники
політичних партій опозиції, які на все горло вигукують «так!» будь-якій репліці
та ініціативі, навіть безглуздій, своїх лідерів, а інша думка пересічних
громадян не долітає та не сприймається у загальному шумі та безладі. При цьому
створюється враження для загалу про одностайне «одобрямс».
По-третє, виключити можливість інтернаціоналізації політичного
конфлікту, щоб уникнути нанесення шкоди національній безпеці України.
По-четверте, реанімувати формат «круглого столу» з владою,
але вже за участю легітимно обраних представників з числа молоді та студентства
ЄвроМайдану, які б представляли усі регіони України (без політиків, партійних
функціонерів, різноманітних громадських рухів та організацій тощо, які паразитують
на бренді ЄвроМайдану). А для цього переглянути результати Першого форуму Всеукраїнських
ЄвроМайданів, який відбувався під пильним контролем опозиційних політиків,
зокрема з партії «УДАР» та інших. Отже, для перемовин з владою потрібні
справжні лідери ЄвроМайдану, які контролюють ситуацію та відповідають за свої
вчинки, а не галасливі партійні функціонери від опозиції.
В контексті подій на Грушевського слід також врахувати,
що, за даними досліджень британських вчених, «приблизно 100 % прибічників
силового сценарію зміни влади в Україні розраховують на те, що калічити та
вбивати в процесі здійснення цього сценарію будуть не їх, а когось іншого.
Також відомо, що близько 100% вважають, що калічити та вбивати будуть не вони,
а хтось інший. А за останніми дослідженнями, приблизно 100% прибічників ідеї «з
вилами на Межигір’я» в житті нікого не вбивали й не калічили. В межах
статистичної похибки була виявлена невелика кількість людей, які готові вбивати
й калічити, а також уміють це робити. Але, за свідченнями британських учених,
більше нічого ці люди, як правило, не вміють, тож варто замислитись над
наслідками їхнього приходу до влади.
Як вважають спостерігачі, на перший погляд, нібито, «усі
розуміють, що з Майдану йти зараз не можна, але все відбувається навпаки. При
цьому, – знов-таки, за дослідженнями британських учених, – 95% тих усіх, хто це
розуміє, фактично з Майдану вже пішли. Постоявши, поспівчувавши, подопомагавши,
повболівавши хто день, хто тиждень, хто місяць. Сформулювавши до Майдану свої
претензії: нема сенсу, неясно, що далі, нема лідера, нема плану дій, задовго
стоїмо, забагато балакаємо, маргіналізуємось, люмпенізуємось, громадські
активісти якісь мутні, а кролик, а боксер, а фекальна хода!». Одним словом, результату
ніякого, а напруга та загострення політичної ситуації в країні потрібні лідерам
опозиції для того, щоб реалізувати на свою користь політичні амбіції як не зараз,
бо під своїми стягами більше не зможуть зібрати стільки народу, то під час
президентської кампанії 2015 року.
То ж, за цієї ситуації, якщо опозиція буде й надалі
торпедувати стабілізацію ситуації в Україні, швидше за все, влада сама наведе
порядок, якби боляче це не було і не зважаючи на міжнародний гвалт, бо терпіння
не вічне, вважає ЄвроМайдан.