Ще один день і ніч на Майдані. Тим, хто не тут, я раджу завітати, хоча б з цікавості. Хто не хоче (не може) туди піти, позаздріть нам, бо ми творимо історію. Але, що я все про нас... Про себе, про мій день і ніч на Майдані. Вранці - збірка біля штабу. Підтягуються афганці з усієї України. Троє чоловіків з Волині із торбами, в котрих харчові запаси не на один день. До всього беруться по-хазяйському, ніби до роботи по господарству. Моложаві хлопці з Черкас, "на лєгкє", закінчили нічну зміну - і в Київ, на Майдан: де записатися? Два брати з Вінниці у військовій екіпіровці, підтягнуті, мов щойно з плацу. Скоро я з подивом дізнаюся, що нас уже 500 бійців. Наш комендант-підполковник трішки розгублений. Але усі знаходять побратимів, знайомляться, визначають власне місце у нашій структурі. Підтягуються кияни - зустрічають своїх братів по зброї, радісні вигуки, обнімання, фотографування. Про політику веде мову лиш один, але всі з ним згідні, тож дискусія припиняється. Немолодий афганець із Сімферополя просить мобілку подзвонити до жінки. Даю. Чую: "У мене все добре, скажи нехай син їде до нас. Москалів тут не б"ють, а не приїде, нагадай йому історію Тараса Бульби"...
Команда: розвантажити авто. Братішки з Житомира передали. Бушлати, ковбаса. Бушлати згодяться, а продукти передаємо на кухню. За хвильку - привезли термоси. Спонсори передали на Майдан. Щоб правильно розподілили, їх передають на наш баланс. До вечора термоси були розподілені між тими, хто в них має потребу. Комусь не вистачає хліба. Ми віддаємо свої запаси. Цілісінький день приходять люди з яблуками, з помаранчами, з канапками і пропонують поїсти. Хтось віджартовується, що коли ми почнемо їсти все, що нам приносять, по закінченню Майдану, вийдемо, як колобки.
І так цілісінький день. А Майдан живе і вирує, мов єдиний організм. Тисячі-тисячі людей. П"яних немає, Коли з"являються, їх одразу виставляють за межі нашої маленької республіки. Таким тут не місце. Облаштовуємо новий табір під стелою на протилежному боці Майдану. Та все ж місця мало. Брати відпочивають по черзі. Тут чомусь зібрався народ неговіркий. Всі зосереджені на облаштуванні побуту.
О 20.00 розвод. Нам повідомляють, що беркутятам дали завданням при штурмі Майдану виривати з лав інсургентів афганців і пакувати нас по КПЗ. Афганці - це душа майдану, нас називають "наші захисники". Обираємо тактику оборони. Але про це - мовчок.
Мене призначають у 1 взвод. Вперше ми потрапляємо у резерв. Проходимо інструктаж: не спати, бути завжди "на підхваті". У разі штурму, зайняти периметр №.... Вводні можуть змінюватися. Наступний наказ: вивчати шляхи підступу до об"єктів, які будемо обороняти. У взводі багато офіцерів, але керує нами сержант. Ні у кого немає заперечень щодо цього. Тут ми всі - солдати, ми виконуємо свою роботу. Добровільно. Крапка.
Щогодини гімн. Молитва. Команд не потрібно. Знімаємо головні убори і співаємо, молимось. Як і весь Майдан. На сцені Руслана. Її називають "наше сонечко, Русланка". Цей світлий, усміхнений енердзайзер тримає усіх в тонусі. У мене вперше за стільки днів є можливість подивитися, що відбувається на Майдані. До цього - я стояв на постах, було не до того. А на ньому ну, ду-у-у-уже багато люду, готового не тільки розважатися, але й відстоювати власні права.
Надходить наказ перевірити пости. Йдемо. Спілкуємося з охороною. Юнаки, що пороху не нюхали, але запал... зовсім не юнацький. Даємо поради. На наступному посту команда дещо розгублена. Я кажу хлопчині: "Не бійся, ваше завдання не дати пітушкам видертися на барикаду. Тут, з вами, наша група прикриття, а Ми будемо за хвилину і станемо в оборону". Юнакові відлягає від серця.
Повертаємося в наш табір. Проводимо тренування, коригуємо наші дії. Все просто: кожен має виконувати свою мурашину функцію і не відступати. Стає нудно. В хід ідуть похабні анекдоти. Ржака.
Якісь люди розносять чутки про тисячі пітушків. Голубі почали будувати на Європейській площі свій "майдан". Друге - правда. Про перше я відповідаю, що ми не маємо думати, ми маємо виконувати накази. Раджу свої достовірні відомості засунути собі куди подалі. Панікер (провокатор) миттю зникає. Народ по табору виловлює десятки п"яних тітушок, котрі шукають прихистку для сну. Їх виводять за межі Майдану.
Гімн-молитва-обхід. Так триває цілу ніч. Ранок був привітний. Нечисть після 6 години ранку не виходить на штурм. Нам дозволяють відпочити. А ж вирішив написати вам цю історію. Ще одного дня Майдану. На сон у мене залишається не так багато часу. А далі - знову майдан. Запрошую й вас до цього великого дійства.