Цей майдан не на граніті, Цей майданчик на соплях.

враження

Зимно, грудень,
День похмурий,
Сніг збирається піти,
Пахне юшка, крики чути,
В переходах продають безкоштовні прапорці.

На майдані смуток й туга,
Наче хмара чорні люди,
В одяг вплетені стрічки.
Ходять чемно, двоє-троє.
Кожен сам собі господар,
Кожен з краю від юрби.
Щось кричать, а що - не чути.
По команді на трибуну
Роззявляють німо рти.

Щось би мало би відбутись,
Хтось повинен би прийти.
Розсказати що то буде,
Але й люди не дурні.
Їм цікаво де той ворог,
Врешті,
Будуть бити їх чи ні?!

Світ умиється слізьми:
Ах, які ж вони хороші,-
І візьме народ собі.
Тільки ненька не пускає,
Придавила до землі:
- Мамо встаньте,-
Просять люди,-
Ми підем в чужі краї,
Ми ж герої,
Тільки трішки навпаки.

Зимно, грудень,
Ніч на дворі,
Сніг збирається піти,
Пахне юшка безкоштовна,
На майдані майорять синьо-жовті прапорці.
Наче тіні чорні люди,
Грізно шморгають носи,
Цей майдан не на граніті,
Цей майдан не на кістках,
Соплі льє майдан безкровний,
Цей майданчик на соплях.