Непослідовність та багатовекторність
вимог опозиції, що презентує себе на Євромайдані, нагадали одну цитату з кінофільму
«Весілля в Малинівці»:
-
Попандопуло!
-
Я здесь, Гриша.
-
Обратись ко мне.
-
Можно.
-
Пан атаман Грициан Таврический!
Одним з таких «отаманів» Євромайдану намагається
стати позафракційний народний депутат України Петро Порошенко, який в
українській політиці проявляє себе як суперечлива особистість, яка при зміні
вектору політичним флюгером стрімко змінює напрямок і перефарбовується у «своїх».
Порошенко без проблем спочатку товаришував з Ющенком, Тимошенко, а потім
Тимошенко стала заклятим ворогом, згодом працював з Партією регіонів, був
міністром. Сьогодні вкладає гроші в Ю. Луценка і його проект «Третя Українська
Республіка».
При цьому, було б несправедливо не згадати,
що в ці ж «отамани» можна зарахувати Яценюка, Тягнибока і Кличка, туди ж мітять забуті політики Юрій Луценко, Анатолій Гриценко …
Але, на відміну від інших, Петру
Порошенку вдалося майже на білому коні в’їхав на Євромайдан в оточенні лідерів об’єднаної
опозиції Яценюка, Тягнибока та Кличка, намагаючись відтіснити останніх та зірвати
лаври миротворця і нового лідера спротиву, а, можливо, ймовірного кандидата від
Євромайдану чи то в столичні мери, чи то вже у президенти.
Правда, на цей раз інтуїція його
підвела. Євромайдан не сприйняв Петра Порошенка, а на Банковій протестувальники
намагалися навіть розірвати його разом з нардепом від «Батьківщини» Олександрою
Кужель, аж доки в ситуацію не вмішався Віталій Кличко (http://vesti.ua/strana/27367-na-majdane-pytalis-izbit-poroshenko-i-kuzhel).
Не зважаючи на це, Петро Порошенко, як
сильна особистість та політик національного масштабу, яким себе вважає, не
здався. Третього грудня вже у Шевченківському суді намагався захищати тих, хто його
ганьбив і попав під гарячу руку «Беркута» на Банковій, адже PR можна
зробити на всьому…
Зокрема, ще задовго до Євромайдану, 6 листопада в м.
Києві відбувся масштабний захід – регіональне засідання Всесвітнього
економічного форуму «Стратегічний діалог про майбутнє України», в якому півтори
сотні учасників – представники влади, бізнесу, міжнародних інститутів та
провідні економісти обговорювали
пріоритети розвитку України до 2030 року.
На цьому засіданні міні-Давосу нардеп Петро Порошенко
представив сценарій «Що буде, якщо нічого не робити», розроблений групою
експертів, та в кулуарах вказаного заходу заявив, що Угода про Асоціацію
повинна бути підписана, а її не підписання викличе «надзвичайно серйозні
наслідки».
Які конкретно «надзвичайно серйозні наслідки» мав на
увазі П. Порошенко невідомо,
але після його зустрічі з віце-міністром закордонних справ Литви Р. Крищюнасом
помічники П. Порошенка вже тоді стали поширювати інформацію про те, що під час
саміту Східного партнерства у м.
Вільнюсі Угоду про Асоціацію «Україна-ЄС» підписано не буде. При цьому, оточення
П. Порошенка почало стверджувати, що на даний час голова політради Арсеній
Яценюк взагалі не зацікавлений у звільненні засудженої Юлії Тимошенко, оскільки
втратить свої лідируючі позиції у ВО «Батьківщина».
Чи не від цього «надзвичайно серйозного наслідку» в
образі Арсенія Яценюка намагалася застерегти команда П. Порошенка європейських
політиків, а, можливо, мався на увазі Євромайдан та його наслідки. Адже, саме
тоді українська влада впритул підійшла до вирішення головної політичної вимоги
ЄС – про звільнення Юлії Тимошенко, а комісія Кокса-Кваснєвського підштовхувала
Київ до рішучих заходів. Але, як можна вирішити це питання, якщо в самій
опозиції цьому опираються?
Щось подібне ми спостерігаємо сьогодні
на Євромайдані. «Протестуючий впевнений, що це опозиційні лідери не можуть
переконати своїх колег-депутатів від влади, запропонувати більш радикальну
програму дій, провести роботу щодо партії влади або «правильні» перемовини з
Партією регіонів», – так прокоментував ситуацію журналіст Віталій Портников в
одній зі своїх публікацій про Євромайдан.
Натомість, політик і підприємець Петро Порошенко продовжує
стверджувати, що масові акції протесту в Україні – Євромайдан
– дають підстави для надій, що в питанні євроінтеграції не поставлено
крапку, а Угоду про асоціацію з ЄС ще може бути підписано. При цьому, Петро
Порошенко, рейтинг якого значно більший ніж у Арсенія Яценюка та й і у Кличка, не забуває нагадати народу про
те, що він буде балотуватися в президенти, якщо три опозиційні лідери не
домовляться між собою про висунення опозиційного кандидата. Про це він заявив нещодавно
на Майдані Незалежності, спілкуючись з активістами Євромайдану.
Одночасно нардеп Петро Порошенко заграє і з
владою. Як стверджують інформовані джерела в
коридорах влади, що у цій ситуації «кандидатура Порошенка зовсім реально
розглядається в якості потенційного прем’єр-міністра. Досвіду управління
реальною економікою у політика достатньо, та і у «регіоналів» Петро Олексійович
не викличе скрегіт зубів.
Говорять, що проти посилення потенційного конкурента
виступили Яценюк і Кличко…», які виявились
не здатні до управління великими масами людей і їм був би на руку сценарій
розумного згортання протесту (http://obozrevatel.com/blogs/01685-peretyagivanie-poroshenko.htm).
Але натомість, як бачимо, українська опозиція оголосила
на Євромайдані «План дій учасників Майдану», в якому жодним словом не згадано
про можливе урегулювання конфлікту шляхом переговорів між нею та владою, до
чого так закликає ЄС.
Виникає запитання: Чи потрібна нам така ескалація політичної ситуації у суспільстві, яка до добра не доведе? Чи розуміють це лідери
опозиції Яценюк, Тягнибок та Кличко?