Спробуйте спростувати! Або у Революцію лідери не сплять!

... чи втратила влада контроль і управління? Чи здатна опозиція, як, хоч і поганенько, організована сила, здійснювати оті самі контроль і управління?

Знов і знов пропоную ліквідацію неосвіченості – «ликбез».

Згідно із уявленнями багатьох авторів щодо економічних негараздів, всі проблеми зводяться до олігархів. Не збігається їх версія із елементарною математикою.

Олігарх – це фінансовий магнат, котрий має досить сильний вплив на владу, включно до її формування. Таких у нас 2-3 десятки.

По-перше. Вони майже не мають відношення до дерибану 350 млрд грн бюджетних грошей. Вказані кошти проходять через сито непродуктивних посередницьких структур симбіозно-паразитичної бюрократичної буржуазії. Через десятки (якщо не сотні) тисяч таких структур.

По-друге. Вкотре повторюю розповідь першого віце-прем’єра Арбузова щодо того, як він чесно, працюючі на відповідальній посаді у олігарха, здійснював останньому допомогу у бізнесі через своє приватне підприємство. І за доволі короткий проміжок часу заробив 300 млн грн чистого прибутку! І чесно його задекларував!

По-третє. Із півторамільйонного ВВП підприємствами вказаних вище олігархів вироблено продукції і надано послуг на суму не більше третини вказаного.

Усе інше вироблено на сотні тисяч реально, продуктивно працюючих підприємств та півторамільйонною армією дрібних приватних підприємців – СПД.

Але весь без виключення ВВП теж проходить через сито непродуктивних посередницьких структур симбіозно-паразитичної бюрократичної буржуазії. Це непрямий податок щонайменше у 10%, котрий не витримає і більш успішна економіка.

Ми б вже давно «вмерли», якби нам на поміч не прийшла тіньова економіка!

Думаю, дослідники дуже здивувалися б тому, що значну нішу у тій економіці посідає та ж симбіозно-паразитична бюрократична буржуазія! Резонансні повідомлення про посередницькі структури вказаної буржуазії у Черкасах, Мелітополі, Запоріжжі і інших містах – то тільки вершина айсбергу перерозподілу національного багатства.

Що заважає сковирнути із влади ту малесеньку олігархічну надбудову? Невже силові структури? У наш час?

Виявляється існує зв’язок «верхів» із «низами», «народом».

У статті В. Ланового (Володимир ЛАНОВИЙ: «Лише невдоволення олігархів створюватиме, хоч як це не парадоксально, конкуренцію в країні...») показаний цей зв’язок.

Хоча там автор замість симбіозно-паразитичної бюрократичної буржуазії використовує термін бізнесово-бюрократична. Зрадів, що нарешті з’явилося згадування у популярному ЗМІ не дослідженого ніде у світі прошарку у класі буржуазії. Навіть відомі прошарки буржуазії із книжки («Хороший капіталізм, поганий капіталізм», Вільям Баумол, Роберт Е. Літан та Карл Шрамм) знаних у світі вчених, згадувані як «чотири капіталізми», не мають нічого спільного із винайденим у серії статей ««Компрадорська буржуазія – вульгарне застосування терміну» прошарком.

Союз (вимушений) олігархів із вказаним прошарком є основою міцності нинішньої влади! А ту маленьку купку вже давно б змели!

Півмільйона «дон-кіхотів» на Майдані, включаючи керівництво опозиціонерів! Із вітряними млинами воюють!

Нижче один із найсвіжіших і найяскравіших прикладів нерозуміння ситуації в країні. Що засмутило, так це неординарна особистість дописувача наступного. Майже завжди у нього зустрічав свіжий погляд на деякі «засмальцьовані» проблеми. А тут…

«Наслідки Євромайдану», Що маємо і що далі? Тарас Возняк

Євромайдан, що виник практично спонтанно, а не так, як Майдан 2004 року, який готувався 2 роки, практично виконав свої завдання:

1. Показав, що…».

Із 12-ти пунктів висновків не багато викликають зауваження чи порив до дискусії. А от із 2-ма наступними ніяк не можна погодитися!

«3. Показав, що режим Януковича представляє тільки жменьку олігархів та ретроградну частину українського суспільства;…

… 9. Показав, що євроінтеграції і будь-якого розвитку України можна добитися тільки жорстко усунувши від маніпуляцій владою, опозицією і всім політичним та економічним полем України олігархічних кланів, які виснажують Україну;…»

То звідкіля взялася півторамільйонна «жменька» азаровських «штиків» у ПР?

Зате порадував наступний автор. Дещо дискусійне і «правильне» запозичив у нього:

«Майдан цели не может достичь в принципе.

Правильные мысли вслух украинского обывателя

Вуйко Гуцул ,Политзнахарь деревни

Задолго до Вильнюса, я писал, что Украины в ЕС не будет. Я не каркал, я просто это знал, исходя из очень простых вещей.

Быть вне политики - самая страшная политика. Украинцы всегда - моя хата с краю. А, если побуянить, так ради фарса, чтобы засветиться. Бунтарство – удел слабых и неорганизованных наций. Все это понимают, в т.ч. и власть и оппозиция. По большому счету различий между ними нет, главное - доступ к личному обогащению, и это основа сложившейся системы».

Вказане вище – величезна помилка, котрою постійно спекулюють «говорячі голови» ПР без відповідної відсічі опозиціонерів.

Між владою і опозицією – прірва, безодня!

Іще раз для нерозуміючих: союз (вимушений) олігархів із прошарком симбіозно-паразитичної бюрократичної буржуазії є основою міцності нинішньої влади! У основі своїй – непродуктивної, посередницької буржуазії та обслуговуючих її верств населення.

Опозиція спирається на національну, продуктивну буржуазію і незначною мірою на частину громадянського суспільства. А от наступному можна аплодувати:

«Государственная власть - насилие господствующего класса над остальными в условиях сложившейся общественной системы. Особенность постсоветских поселений – исторически господствующий класс = чиновники. Как видите дело не в олигархах. Потому все стремятся в чиновники: бизнесмены, простые обыватели, преступники и т.д. Господство чиновников - историческая особенность, которую не смог сломать даже Петр Великий, так и умерший с мечтой об "окошке в Европу". Это не удастся сделать никому, так как чиновничество прочно засело с самых основ общества. Даже когда большевики пришли к власти, то простой люд, пришедший к власти, построил чисто систему господства чиновничества…

… Даю правильный ответ - не следует менять и воспитывать людей, следует менять систему, в которой люди функционируют. Нет смысла наезжать на Януковича и Путина, они оба заложники системы…

… проследите, как менялась наша общественная система функционирования людей в обществе? Да никак. Поэтому умерла и помаранчевая революция…

… Ассоциация важна только тем, что нам помогли бы поменять систему быстрее. Сами мы это делать не умеем, а главное не привыкли…».

Напередодні Великого Євромайдану попереджав у матеріалі «І ні одна душа не знає…» про 300 тисяч протестувальників, на котрих не очікувала ані влада, ані опозиція. Прочитали цей матеріал душ 40. І все…

І сьогодні вони не знають, що далі робити із ініціативою мас. А влада вже оговталась. Почитайте коментарі про державний переворот і таке інше. Їй же нічого не загрожує.

Навіть потребувати зібрати Верховну Раду в ніч на 2-ге не докумекали!

Тепер пан Єфремов спокійно зауважує, що ніхто Уряд у відставку відправляти не збирається. А Богословська помилилась у 2-му етапі буржуазно-демократичної революції в Україні (до речі, це вона у 2004-му перша із політиків вслід за газетою «Бізнес» так назвала Помаранчеву революцію).

На закінчення повторю запитання із попереднього блогу, котрі виникли із передбачення подій:

«Отже: чи втратила влада контроль і управління? Чи здатна опозиція, як, хоч і поганенько, організована сила, здійснювати оті самі контроль і управління?»

У Революцію лідери не сплять!