Польська меншина або «спекуляції ПО-ПОЛЬСЬКИ»

Як же без них вдало реалізовувати в Україні інновації з «Картою поляка» та «подвійним громадянством»?

 Останнім часом все частіше лунають гасла як на політичній арені, так і у повсякденному житті про необхідність забезпечення прав і свобод національних меншин у нашій державі. При цьому, вказане активно лобіюється і нашим «адвокатом» у питанні вступу до ЄС - Польщею. А що ж не так? – запитаєте Ви. То ж давайте розглянемо це питання більш прискіпливо.

Поляки займають 8 місце із 17 найчисельніших етносів від всього населення України. Водночас, для забезпечення їх «належної» життєдіяльності та прав у нас діє близько 195 громадських організацій. При чому, з кожним роком реєстр вітчизняного Мінюсту поповнюється новими пропольськими структурами, першочерговим завданням яких є «суттєве покращення демографічного стану своїх побратимів» шляхом плідної, клопіткої та відданої праці. 

Дивно, але чому ж так відбувається? В чому парадокс? Навіщо аж 195, і навіть більше цих самих «ЕТНІЧНИХ РЯТІВНИКІВ»?

Та воно і зрозуміло. Адже як офіційній Варшаві без цих самих 195, і навіть більше… проводити свою міжнародну політику з Україною? Як же без них вдало реалізовувати в Україні інновації з «Картою поляка» та «подвійним громадянством»? Як же без них, рідненьких, проводити ДИКТАТУРУ спільної історії? Відповідь на це доволі проста – НІ ЯК!!! Тому, що для реалізації геополітичних інтересів Польщі їм, тобто «полякам з Варшави», необхідно щоб ці 195 ініціювали безглуздий проект зі створення нікому не потрібної «ПАРТІЇ ПОЛЯКІВ УКРАЇНИ», ШТУЧНО збільшили кількісний показник своїх співвітчизників під час Всеукраїнського перепису, оформлювали документи на отримання «Карти поляка», створювали сприятливі умови для вступу та подальшого навчання у польських «Оксфордах» та «Гарвардах» українських дітей, поповнюючи цим самим Польщу дешевою робочою силою. Хто, як не вони і надалі однобоко тлумачитимуть спільну історичну правду часів Другої Світової війни, в надії отримати РЕСТИТУЦІЙНІ грошенята від України.   

Можливо у Вас вникне питання - як вони так чітко виконують забаганки Варшави? Питання здається складним, проте відповідь дуже проста. Схема «нарізання» задач та їх виконання складається із двох основних КОМПОНЕНТІВ. «Нарізку» виконують представники дипломатичних представництв, т.зв. Львівський НИШПОРКА Я.Дрозд та Вінницький СУПЕР-НИШПОРКА К.Свідерик. Різниця в їх статусах полягає в тому, що НИШПОРКА Я.Дрозд «нарізає» лише тим, хто функціонує на підконтрольному йому Львівському окрузі. А СУПЕР-НИШПОРКА К.Свідерик, який має здатності до телепортації по консульських округах всієї України, ставить «супернарізи» всім без винятку.  

Виконують ці «нарізи» представники вже давно сформованого підрозділу «ЕТНІЧНИХ РЯТІВНИКІВ», т.зв. БАТАЛЬЙОНУ ХТИВИХ, до складу якого входять Е.Хмельова, А.Стефанович, С.Костецький, В.Лясковська-Щур, Ф. Міцінський та багато інших, яким здається абсолютно байдуже як щодо України, так і «рідної» Польщі, оскільки основним моральним кредо ХТИВИХ є отримання грошей та інших привілеїв від «поляків Варшави».  

Розглядаючи цей «польський етнічний сценарній» слід зазначити, що його режисери не врахували лише той факт, що окрім офіційних статистичних даних про кількість осіб польського походження на території України, серед тієї ж меншини переважна більшість має елементарну людську мораль і вже давно асимілювалися в українське суспільство, перейнявши його культуру і звичаї.