Чого боїться Московський патріарх Кирил

можливі шляхи об’єднання фантазувати не буду, але зазначу що для цього крім всього іншого обов’язково необхідна політична воля.

 Хто ж все таки виграє від об’єднання українського православ’я? Давайте, як при прийнятті якогось важливого рішення, поставимо плюси та мінуси розвитку подій при можливому об’єднанні УПЦ і УПЦ КП, а потім порахуємо їх.

Ну, по-перше, існування на території однієї держави православної церкви з центром в іншій країні – це в якійсь мірі суперечить канонам тієї ж православної церкви, оскільки «кожна держава має право на свою помісну церкву». Таке право намагався відновити патріарх Філарет, започаткувавши діяльність Київського патріархату, який до речі досі не визнаний світовим православ’ям.

Звернувши увагу на історичні факти, можна засвідчити що Руська православна церква йшла тим же шляхом, заявивши у 1448 році про свою незалежність від Константинопольського патріархату та проіснувавши у статусі невизнаної до 1589 року. Так що у нас в принципі попереду є щонайменше 120 років, але чого чекати…

Про можливі шляхи об’єднання фантазувати не буду, але зазначу що для цього крім всього іншого обов’язково необхідна політична воля. При цьому, на мою думку, «об’єднавець» отримає досить серйозну електоральну підтримку з боку православних віруючих, які вже втомилися від існуючого в українському православ’ї розколу.

Розвіяти також треба міф, що українська церква може отримати автокефалію тільки від РПЦ. Це імперські забобони. У разі створення в Україні єдиної православної церкви, статус автокефалії їй має дати більшість помісних церков, а найвагоміше слово у цьому має Вселенський патріарх (правда, є один негативний момент – він у декотрій мірі залежить від Московського патріарха, насамперед фінансово). Але ж і наша церква не бідна, хоча б поглянувши на автівки, на яких роз’їжджають архієреї.

Так, ну ближче до теми. За висновками окремих релігієзнавців, за умови об’єднання УПЦ, УПЦ КП і УАПЦ, все одно залишиться частина проросійського духовенства, яке скоріш за все започаткує якесь «РПЦ закордоном», але на нього звертати уваги не будемо.

Отже, мінуси створення Єдиної православної церкви:

1. Так, відверто кажучи, практично й нема, окрім для представників правих і лівих політичних сил, які не зможуть грати на релігійних почуттях віруючих (проросійських або національних).

Плюси:

1. Відсутність міжконфесійних протиріч, насамперед за право володіння культовими будівлями;

2. Залагодження міжособистих стосунків між віруючими (хто в яку церкву ходить);

3. Зниження впливу іноземної церкви (зокрема РПЦ);

4. Той мінус для правих і лівих – плюс для суспільства, оскільки можливо зменшаться політичні спекулювання на релігійній тематиці.

Виходячи з цього, маємо ВЕЛИКИЙ ПЛЮС для українських віруючих.

А тепер про ВЕЛИКИЙ МІНУС для Московського патріарха Кирила і про те, чого він боїться. То йому так є чого втрачати у вигляді української церкви. Звернемось до статистики (вікіпедія):

РПЦ: 224 єпархії (разом з іноземними), 324 єпископа, 30142 приходи, з них УПЦ: 46 єпархій, 66 єпископів, 11358 приходів.

УПЦ КП: 34 єпархії, 2781 приходи, ну і УАПЦ – близько 400 приходів.

Математика після можливого об’єднання української церкви:

РПЦ: 30142-11000(нехай 358 залишаться в РПЦ)=19000 приходів.

ЄУПЦ: 11000+2781+400=14000 приходів.

Ось Вам і підрахунки: 14 тисяч українських приходів проти 19 тисяч російських (не забувайте, що у цьому числі ще китайські, молдавські, естонські приходи та ще в багатьох країнах). І ще не забуваємо, що за достатком майже всі наші приходи якщо не багаті, то навіть самодостатні, на відміну від того ж Поволжжя.

Так да, як сказали б в Одесі, Московський патріарх може значно втратити у своєму статусі. Тут Вам і відповідь на питання, кому не вигідне існування єдиної помісної православної церкви в Україні.

ЄДНАЙМОСЯ – БО МИ ТОГО ВАРТІ !!!