Власник сторінки
Умею делать массаж.После клизмы.
Воно не давало менi спокою,воно примушувало мене робити те,що б я нiколи не наважилася.
Воно було усюди.Я бачили його в очах кожного присутнього тут.Я вiдчувала його присмак у повiтрi.Менi дуже хотiлося пiддатитися цiй спокусi ,розсипатися на маленькi смiшнi атоми,розлетiтися на дрiбнi кольоровi краплини.Духовнiстьбула тут казкою,вона не iснувала, ii замурували i були тому щасливi .Раптом я згадала про кохання,але та думка швидко минула. I менi не було прикро,менi було байдуже.
Я побачила попереду якийсь шлях.Вiн кликав мене,щоб я вiдповiла на його палкий поцiлунок. I я вiрила йому, вiрила як завжди,бо я створена для того,щоб комусь вiрити...
Долинала музика.Це був танок усiх людських душ,якi тут зiбралися.Вони гомонiли,вони смiялися,вони помiрно помирали,тонучи у цьому танцi зливаючись з цiэю музикою.Дивно-але нiхто не плакав.Навiть я.
Я чула цi чудовi спiви i можливо,я сама спiвала з ними.Я дивилася на небо та знала,що звiдти все видно.Та я продовжувала грати в цi чудернацькi iгри,насолоджуючись цим шаленим безглуздям-своэю солодкою смертю.
А що то смерть?
То тiльки слово.
Значить,менi однаково.
Лiда Жумай
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.