Пікетування ГПУ на захист політв'язнів (фото)

Пару слів про вчорашню акцію біля Генпрокуратури на захист ув'язнених патріотів я вже писала - дуже коротко, з мобілки. Зараз можу додати, що акція була креативною, але, на жаль, не дуже багатолюдною.

Бачила на ній автономів, патріотівців, свободівців, "братчиків", доволі велику кількість позаорганізаційних людей, деяких - літнього віку. Прапори були - три червоно-чорних, один "автономський" і один державний - на плечах у активіста. Була також "озвучка" з патріотичною музикою.





Люди тримали плакати: "Я теж ненавиджу Сталіна. Я злочинець?", "Любити державу - це не тероризм", "Геть окупаційну владу!", "Тимчасова окупаційна владо, руки геть від патріотів!", і неймовірно емоційний, навіть не зовсім цензурний плакат про ув"язненого Едуарда Андрющенка - до якого, втім, навряд чи приколупаються, бо там не сказано, що робити - тільки чого НЕ робити :)


Був і плакат про першого з новітніх молодих політв"язнів - Олексія Макарова: "Він був першим. Ти будеш останнім. (Або наступним). Мовчи далі!".

Скандували "Ні репресіям!", "Україна не концтабір", "Могильова у відставку!" тощо.


Було багато виступів. Зокрема, Юрко Ноєвий зі "Свободи" казав про переслідування антиукраїнською владою усіх націоналістів, і що усіх злочинців у кріслах і при погонах чекає люстрація.


Микола Коханівський, як завжди, закликав до революції і різних радикальних дій.

Поки Юрко говорив, молодь підготувалася до невеликого театралізованого дійства: в імпровізованому концтаборі (хлопці і дівчата тримали в руках аркуші А4 з фотографією колючого дроту на кожному) "прокурор" гнобив і "катував" молодих патріотів із заліпленими ротами. Кет намагалася його відтягти з криком, що ці люди невинні, але нічого не допомогло. Все це знімали, як мінімум, шість телеканалів.

===============================================================





Ніна Вікторівна, мама 22-річного Едуарда Андрющенка, якого засудили до двох місяців у СІЗО, приїхала із Запоріжжя на зустріч з уповноваженою з прав людини Ніною Карпачовою. Вона розповідає про сина: інтелектуал, молодий історик, студент останнього курсу Запорізького національного університету. Уже написаний диплом, з квітня починаються держіспити, і мати боїться, що сину не дадуть закінчити вуз.

Вона привезла з собою диплом сина і науковий збірник з його публікацією. Стаття називається: "Роль католицької церкви у діяльності опозиційних рухів Польщі у 1970-1980-х рр". Зараз, коли син уже сидить, вийшла ще одна його наукова стаття.
Тема диплома і, вочевидь, майбутньої наукової праці Едуарда - "Національні рухи в Україні в 90-і роки". Саме інтересом до цієї наукової теми Едуард пояснював батькам свої захоплення і коло спілкування.




- Он занимался этим со стороны науки, - каже мама, - собирал очень много материалов, брал очень много интервью. У него семь полок книг на эту тему.

Ці слова Ніни Вікторівни я підтверджую. Минулого року Едуард, з яким я заочно знайома по ЖЖ, був у Києві і телефонував мені з проханням про контакти старих діячів націоналістичного руху, хотів узяти у них інтерв'ю, і я ще їм телефонувала, просила згоди на ці інтерв'ю.

- Сначала он содержался в Запорожском ИВС, сейчас в следственном изоляторе. Меня к нему не пускают. Я хотела бы его увидеть, хотя бы увидеть, что его не бьют, что к нему нормально относятся. Я не уверена в этом. До этого, он говорил, допросы длились по 5-7 часов, в каком он состоянии, я не знаю...
Запорожский государственный университет хотел взять его на поруки, но суд даже не стал рассматривать это заявление..."

Едуарду інкримінують ст.296 ч.2 "Групове хуліганство". У «Постановлении о привлечении в качестве обвиняемого» сказано, що Едуард Андрющенко "указал участникам преступления место нахождения бюста Сталина И.В., предоставил информацию о расположении охраны в здании КПУ, обеспечил жильём участников преступления после его совершения".

- Его на момент спила не было там, я это вам как мать говорю. Он был дома со мной, - весь час повторює Ніна Вікторівна.
За її словами, є свідки, що Едуард був удома. А хлопці, що пиляли голову Сталіну, ночували вдома в Андрющенків до, а не після свого вчинку: у ніч з 27 на 28-е, а 28-го спиляли голову.

Адвокат подав апеляцію на обраний для Едуарда запобіжний захід, розгляду її ще не було. Тим часом, як каже мама, хлопець у СІЗО застудився, кашляє...

Після акції Ніна Вікторівна і адвокат Сидір Кізін поїхали передавати документи Ніні Карпачовій. До речі, своє тривале небажання спілкуватися з пресою і приймати допомогу від громадських активістів мати пояснює впливом першого, поганого адвоката, від послуг якого вже відмовились.

---

В кінці акції Юля Смірнова і Кет передали до приймальні ГПУ звернення з вимогою негайно відпустити ув"язнених і звільнити з посади міністра МВС Могильова. Ось його повний текст:


«Протягом двох останніх тижнів за підозрою у вчиненні неіснуючих злочинів репресивні органи затримали кілька десятків молодих українських патріотів.

Затримання відбуваються з грубим порушенням Конституції та законів України, нехтуючи процесуальними нормами, працівники репресивних органів влади не повідомляють рідних про затримання, тримають у секреті місце утримання заарештованих, до затриманих не допускають адвокатів та застосовують методи фізичного і морального тиску.

На даний час у м. Запоріжжі залишаються ув’язненими більше десяти осіб, зокрема, Юрій Гудименко, Едуард Андрющенко, Пилип Таран, Василь Лабайчук, Роман Хмара, Сергій Борисенко, Олексій Зануда, Віталій Вишнюк, Василь Абрамів, Юрій Пономаренко, Анатолій Онуфрiйчук та інші.

Це молоді хлопці, більшість у віці від 17 до 22 років, офіційним звинуваченням щодо яких є нiбито співучасть у першій спробі руйнування «малої архітектурної споруди, бюсту Сталіна» (саме так зазначено у постанові про притягнення як обвинуваченого) у Запоріжжі 28 грудня 2010 року. Однак виглядає так, що справжньою причиною затримання стала приналежність до українських патріотичних організацій, або й взагалі свідома громадянська позиція.

Наведені факти яскраво свідчать про замовний характер справ, єдиною метою яких є організація політичного тиску та проведення репресій проти українських патріотів. В Україні швидкими темпами відновлюється практика сталінських трійок, коли слідчий МВС, брутально порушуючи усі конституційні та процесуальні норми, застосовуючи тортури та тиск, «шиє» справу, прокуратура покриває і жодним чином не реагує на кричущі порушення закону, а підконтрольний суд освячує це свавілля, штампуючи потрібні, абсолютно протизаконні рішення.

Репресії проти опонентів чинної влади набрали колосального характеру. У кабінетах слідчих побували уже тисячі українців. Об’єктами репресій стали патріоти різного віку і професій, люди, які не приховують своїх патріотичних переконань та відверто висловлюють свою незгоду з діями влади. Прикриваючись «боротьбою з тероризмом», міліція ініціює масове притягнення до кримінальної відповідальності учасників акцій протесту проти підписання принизливих «харківських угод», проти культурної експансії з боку Росії, проти українофоба Табачніка, проти Трудового і Податкового кодексу та проти відродження політики сталінізму в Україні.

Враховуючи викладене, ми вимагаємо:
- припинити переслідування в Україні за політичними ознаками і вжити заходів щодо негайного звільнення політичних в’язнів Юрія Гудименка, Едуарда Андрющенка, Пилипа Тарана, Василя Лабайчука, Романа Хмари, Сергія Борисенка, Олексія Зануди, Віталія Вишнюка, Василя Абраміва, Юрія Пономаренка, Анатолія Онуфрiйчука та інших.
- звільнити міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова за здійснювані його відомством політичні репресії та зобов’язати притягнути до відповідальності правоохоронців, що вдаються до політичних переслідувань

Небайдужі громадяни».
======
Взято тут = http://bilozerska.livejournal.com/379585.html
Олена Білозерська.