Чемпіон сумо - українець!!!
Від зустрічі з Президентом України відмовилася і жива легенда професійного сумо, борець українського походження Кокі Ная (Тайхо), якого Янукович нагородив орденом "За заслуги" III ступеня. За свою кар'єру Кокі Ная виграв Імператорський кубок 32 рази. Це досягнення досі не перевершено. Його батько – Маркіян Боришка – народився в селі Рунівщина Полтавської губернії, мати – Кіе Ная, японка.
У свою чергу, прес-служба Президента відмовилась коментувати ці факти. Натомість керівник Головного управління з питань комунікації Адміністрації Президента Ігор Кошелєв повідомив, що коментувати поїздку Януковича до Японії може лише Ганна Герман.
А ось що нам каже з цього приводу вікіпедія:
Мати хлопця, Ная Кійо[3] походила з села Камоенай префектури Хоккайдо і була вчителькою з пошиття європейського одягу. Через сварку із батьками виїхала на Сахалін, де працювала у ткацькій крамниці. Там Кійо познайомилась з майбутнім батьком Тайхо Кокі, Маркіяном Боришком[4], вихідцем з України.
Батьківщина М.Боришка — найімовірніше, село Рунівщина Полтавської губернії (теперЗачепилівський район Харківської області[5]; у цьому селі майже половина мешканців досі мають прізвище Боришко). Юний українець переселився на південь Сахаліну 1900 року в складі групи українських переселенців.[6] 1905 року, після російсько-японської війни, Південний Сахалін перейшов під владу Японії.
1925 року М.Боришко опинився у південносахалінському містечку Одомарі (тодіпрефектура Карафуто, тепер м. Корсаков, Сахалінська область, Росія. 1928 року Маркіян і Кійо побралися, а наступного заснували власну молочну ферму. Від їхнього шлюбу народилося 3 синів і донька. Тайхо Кокі був другим сином.
Під час Другої світової війни японський уряд став проводити жорстку політику щодо іноземців, тому 1943 року, за підозрою в шпигунській діяльності, поліція розлучила Маркіяна Боришка з сім'єю і помістила його в резервацію в селі Мікінай, де утримували осіб слов'янського походження. Остаточно зв'язок з родиною було розірвано 1945 року через окупацію Сахаліну військами СРСР. Як і більшість японців, дружина Маркіяна з дітьми мусила рятуватися втечею на батьківщину (Хоккайдо, Японія), а Маркіяна нова влада туди не відпустила. Три роки він працював перекладачем з японської в органах радянської контррозвідки "СМЕРШ", поки 1949 року за сфабрикованою справою про "антирадянську діяльність" його знову не позбавили волі на 10 років.[7] 1954 року був амністований, працював сторожем Сахалінського обласного музею і помер 15 листопада 1960 року від запалення легень у Южносахалінську, нічого не знаючи про долю родини й успіхи сина.
Коли його дружина 1945 року повернулась додому, батьки відмовилися від неї як від жінки, що була заміжня за «шпигуном і росіянином». Через ці події малолітній Тайхо Кокі не запам'ятав батька, а матір ніколи не згадувала про нього, боячись за долю своїх дітей. Родина була змушена покинути оселю батьків Ная Кійо і постійно мандрувати по Хоккайдо в пошуках заробітку.
Кар'єра
1960 (у рік смерті батька) - Ная Кокі перейшов до вищого ешелону японської професійної ліги сумо (макіноуті), і тоді ж отримав приз за техніку боротьби. Став йокодзуною 1961 року.
1962 - виграв свій перший Кубок Імператора.
Тайхо — єдиний борець в історії сумо, який щорічно перемагав в вищій лізі макіноуті впродовж 12 років.
Закінчив кар'єру у 1971 році, одержав іменну ліцензію і очолив школу Тайхо-бея[8].
Після виходу на пенсію залишив школу зятю, але не пориває з нею зв'язків.
2011 - під час візиту до Японії Віктор Янукович нагородив Кокі Ная орденом "За заслуги" III ступеню.[9]
Відвідини України
2002 - Іван Боришко відвідав Україну. В Рунівщині зняв на відеокамеру місце, де стояла дідівська хата, набрав води із криниці, взяв рідної землі. Також побував у Харкові на турнірі з сумо, організованому місцевими ентузіастами. З благословіння чемпінона йому присвоїли змаганням ім'я Кокі Тайхо. Звідтоді Кубок Кокі Тайхо розігрують в Україні щорічно.[10]
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.