Вітаю всіх зі святом! :) Най вас всіх Господь рясно поблагословить! :)
Неділя за тиждень перед Великоднем називається "Вербною", "шутковою" або "квітною", а тиждень перед цією неділею - "вербним".
За
християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму
на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки
в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це
дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше
сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.
На вербну
неділю в усіх церквах відбувається урочистий обряд посвячення вербних
галузочок. Вважається що вони при цьому набувають магічних властивостей.
На покуті вербова галузка оберігає оселю від блискавок. З галузок чи
листочків верби роблять настоянку й лікують людей від головних болей,
гарячки, шлункових хвороб, заживляють рани, зцілюють домашніх тварин.
У
Вербний тиждень, за народним віруванням, не можна сіяти конопель і
городини, бо "буде ликовате, як верба". Не сіяли колись і буряків, бо
"будуть гіркі".
У Вербну неділю святять вербу. Під церкву
заздалегідь навозять багато вербового гілля. Зранку на Богослуження
сходяться всі - старі й малі, - бо "гріх не піти до церкви, як святять
вербу". Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою
водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати
вербу і тут же проковтнути ії по кілька "котиків" - "щоб горло не
боліло". Як уже згадувалося, був колись на Україні звичай носити свячену
вербу з церкви до церкви. Це робилося не тільки в суботу, а і в неділю.
Так, у Харкові у Вербну неділю учні разом з вихователями та вчителями
урочисто несли свячену вербу від міської парафіяльної церкви Святого
Дмитра до "колегіюму".
Колись господарі, повертаючися з церкви з
свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по
кілька гілок або - якщо було близько - то в полі, "щоб росла Богові на
славу, а нам, людям, на вжиток"; а решту, що залишилася, несли до хати і
ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати,
заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою,
примовляючи:
Не я б'ю — верба б'є,
За тиждень Великдень,
Недалечко червоне яєчко! »
Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли; а б'ючись, примовляли:
«Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля! »
В Галичині примовляли так:
«Шутка б'є — не я б'ю,
Віднині за тиждень
Буде в нас Великдень!
А коли увійшов Він до Єрусалиму,
все місто прийшоло в рух
і говорило: Хто це такий?
А народ говорив: Це Ісус,
Пророк із Назарету Галілейського.
Євангеліє від Матвія, 21, 10-11
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.