Правда про кредити МВФ 2

Як використовуються кредити МВФ

Ще одним міфом , який розповсюджують чиновники і політики є те, що кредити МВФ, начебто, забезпечують стабільність гривні. Але й це не так. Хоча кредити МВФ поповнили резерви Нацбанку, проте Нацбанк не має права використовувати їх для проведення валютних інтервенцій, тобто продати на міжбанківському ринку для підтримки курсу гривні. На це вказує нижня межа чистих міжнародних резервів Нацбанку, яку визначає Меморандум. Чисті резерви це резерви за мінусом міжнародних позик (включаючи кредити МВФ). Станом на грудень 2010р. ця межа становила 16,3 млрд.доларів. Тобто Нацбанк не може не лише використати позики МВФ для підтримки гривні, але й зобов`язався утримувати власні кошти на рівні не нижче 16,3 млрд.доларів. Такі зобов`язання навпаки звужують можливості підтримки курсу та збільшують валютні ризики. Наприклад, незважаючи на досить великі валютні резерви (понад 34 млрд.доларів в грудні 2010р) Нацбанк, виходячи зі своїх зобов`язань перед МВФ міг витратити на підтримку гривні не більше як 4 млрд.доларів.Якщо, кредити МВФ є з усіх сторін невигідними Україні, то для чого вони тоді беруться? Чому де-які політики та чиновники лякають нас дефолтом, якщо співпраця з МВФ буде припинена? Насправді, кредити МВФ потрібні не Україні, а іноземним банкам та фінансовим компаніям, які надали кредити, або купили українські облігації. У випадку неспроможності України виконати свої зобов`язання перед ними й будуть задіяні кошти МВФ та резерви Нацбанку, які контролює МВФ. Саме іноземці, а не Уряд України ініціювали відкриття кредитної лінії МВФ в 2008р. Тоді була паніка на фінансових ринках і ціни на українські облігації впали нижче 50% від номіналу. Відкриття кредитної лінії МВФ заспокоїло іноземних інвесторів та стабілізувало ситуацію. Проте, навіщо було відкривати нову кредитну лінію в 2010р. коли ситуація на фінансових ринках була стабільна? Тут вирішальну роль знову зіграли іноземні інвестори. Україна збиралася розмістити свої облігації на 2 млрд.доларів. Відновлення співпраці з МВФ й стало умовою успішного розміщення цих облігацій. Але чи не задорого обходяться нам подібні запозичення? Наприклад, за вищевказаними облігаціями Україна сплачує 7,5% річних. Якщо до них додати чисто фінансові збитки від кредитів МВФ, то їх собівартість перевищить 12 % річних. Якщо ж додати ті збитки, які наность економіці України співпраця з МВФ, то втрати будуть колосальні. Загалом,  співпраця  з МВФ завжди закінчувалася  для країн глибокою економічною кризою. Навпаки, припинення такої співпраці давало можливість кризу подолати. Наприклад виконання программ МВФ призвело до глибокої кризи в 1997-1998рр. в Кореї, Індонезії, Тайланді, Росії, Україні. 2001-2003 в Бразилії та Аргентині. Цей список можна продовжувати. Тож співпрацю з МВФ слід припинити негайно! Для України це дало б можливість спрямувати додаткові кошти на розиток виробництва, інфраструктури, збільшити соціальні витрати. Кредити МВФ Україна може повернути за рахунок резервів Нацбанку. Звичайно, це викличе негативну реакцію іноземних інвесторів, скорочення інвестицій. Проте, основна маса іноземних інвестицій це так званий спекулятивний капітал вкладений в фінансовий сектор та нерухомість, а не виробництво. Тож його відток не завдасть значної шкоди економіці України. Чи може припинення співпраці з МВФ призвести до дефолту України? Може. Проте, дефолт є розповсюдженої міжнародною практикою  для врегулювання боргів. В 1998р. дефолт оголосила Росія, в 2002 – Аргентина, в 2008р. – Еквадор. Оголошення дефолту дозволило цим країнам зменшити виплати по боргам, та забезпечило швидкий вихід з кризи. Вже через 2-3 роки іноземні інвестори повернулися на їх ринки. Тож дефолт, був би не трагедією, а благом для України. Його слід було оголосити ще в 2008р., а не йти на співпрацю з МВФ. Це лише відтягнуло та загострило проблему. Зараз зовнішній борг (державний та корпоративний) України перевищив 112 млрд. доларів. На його обслуговування щороку витрачаються мільярди доларів. Повернути ці кошти Україна не може. Єдиний вихід – дефолт. Зараз весь тягар кризи лежить на плечах українського народу. Варто бодай частково перенести його на олігархів та іноземних інвесторів.