Третій і останній сюжет з Холодного Яру (ще пізніше буде відео) - освячення зброї на Монастирському ставку.
Posted on 2011.04.18 at 17:27
Tags: зброя, холодний яр
Олена Білозерська =
Третій і останній сюжет з Холодного Яру (ще пізніше буде відео) - освячення зброї на Монастирському ставку.
Сором
мені - я, мабуть, чи не єдина з націоналістів, яка до цього не була у
Холодному Ярі. Так ось, хлопці і дівчата, які раніше святили зброю у
Холодному Ярі, розповідали про неймовірне піднесення, яке відчували -
хоча раніше на це дійство збиралося не більше 50 чоловік.
Зараз
людей було значно більше, і виглядало справді гарно - козаки у
традиційних козацьких одностроях і в камуфляжах, просто хлопці "по
формі" і "по цивілу", діти і навіть дівчата вишикувались уздовж ставка,
приготувавши зброю - переважно холодну, але були й пістолети, і макети
гвинтівок. Наскільки я встигла побачити - дві третини або три чверті
посвяченої зброї були бутафорією. Гарні дівчата з якогось міліцейського
ліцею принесли для освячення ММГ ПМ-ів, на яких так і було написано:
"Макет".
Оце, і саме оце мені не сподобалось. Коли традиція стає
тільки мертвою традицією - це не дуже гарно. Як на мене, посвячена зброя
не обов’язково має призначеною для війни і вбивства людей - вона може
бути і мисливською, і спортивною - пневматичною або ще якоюсь, але не
бутафорською, бо це нівелювання ідеї освячення зброї.
Це не стосується іграшкової зброї хлоп’ят. Її можна і потрібно святити.
Хоча, якщо підходити з такими критеріями - дуже мало зброї принесуть для освячення :)
А ще - багато людей святили книги Шкляра. Ну що ж, це теж зброя. Мені ось панотець посвятив фотоапарата :)
Козаки
били у великого тулумбаса. Запалили два вогнища, біля них виступили
Роман Коваль і нардеп Андрій Парубій, панотці прочитали молитви, і
почалося освячення - гартування духу, як сказав хтось. Хлопці без
одностроїв і козацьких регалій святили кишенькові ножі, які, безумовно,
не вважаються холодною зброєю, але користі від них більше, ніж від
десятків визолочених настінних шаблюк...
Після цього ми поїхали
до Дуба Залізняка і фотографувалися біля нього. Цей дуб - місцева
пам’ятка, його обнесли парканом, за який забороняється заходити, але ми
не втримались і трошки порушили - такі старовинні дерева дають силу, як
було не обійняти його всією громадою? :) Що ми нашвидкуруч і зробили.
Наостанок
скажу, можливо, банальну річ: такі поїздки дуже потрібні, щоб не
зневірюватись у тих умовах, в яких ми зараз живем і ще якийсь час
житимемо.
UPD: Інформація про дуб з Вікіпедії, люб’язно підкинута
alek_ya:"Дуб
Максима Залізняка — 1100-літній дуб, що росте на південному схилі
Кириківського яру на території урочища Холодний Яр за селищем Буда
Чигиринського району Черкаської області.
Дуб є патріархом
українських лісів і одним із природних чудес України. Його обхват 8
метрів 90 сантиметрів, висота — 24 метри. Стовбур шість раз вражали
громовиці.
Під його шатром відпочивали Богдан Хмельницький, Северин
Наливайко, Павло Павлюк, Максим Залізняк, Андрій Журба, Семен Неживий,
Тарас Шевченко та інші.
У 1972 році дуб отримав статус державної
пам'ятки природи місцевого значення (ботанічний релікт). Це найбільше
дерево в Україні та одне з десяти найбільших дерев у Європі.
Зараз Дубом Максима Залізняка опікується Національний історико-культурний заповідник «Чигирин».
У
1997–1998 роках дуб почав засихати. Аби його врятувати, в свердловини
глибиною 70 метрів навколо стовбура закачали спецдобрива. Під корінь
закопали кілька здохлих корів".
(звідси) Монастирський ставок
Хлопці готуються до освячення зброї:
Тополя з ножиком
Діти і дівчата
Макети
Черга за кулішем
Козаки і козачка
І такий плакат там теж був
Вікторія назбирала черемшу
...і квіти (а Крук дивиться :)
Вікторія Омельченко і голова КУН Степан Брацюнь
Вікторія і Олег Тягнибок
Я біля дуба
Обійми :)
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.