Моцарт і Сальєрі?

Ні, щось не теє … Х та просто Y.

Здається у Данііла Граніна в творі «Зубр» є теза, яка звучить з вуст одного плюгавенького персонажу: «На кожну видатну особистість припадає свій Сальєрі». Щось у цьому є.
Мріялося мабуть цій Y, щоб юрба прихильників скандувала на Майдані: «YYY! YYY!», щоб юрмилися в сніг та ожеледь біля якоїсь установи  з тривогою в очах: «А як там наша YYY?». І щоб депутати – колеги лягали під автобус, голодували або чубилися заради неї.
А чим, чим Y гірша? І X - брюнетка,  і Y – брюнетка. І X- язиката, і Y- чорнорота. І X- демонстративна, і Y – така ж сама… На місці X мала бути Y.
НЕ СКЛАЛОСЯ.
Чоловіки не лягають, противники водою кроплять по самі вуха, і замість самоспалення на знак підтримки обіцяють казна що. Нє, ну це вже вобще, хіба вона відьма якась, щоб так з нею чинити?
Ну чорнорота, ну брехлива, ну то й що? А ви зрозуміти спробуйте: як воно, коли у X є все те, про що мріяла Y? А Y – зась.

Бабська заздрість та зеківська  мстивість рухають новітню історію України.