Травмпунктуація і фонотека збирачів свинячої крови

Олєзя Левків та Олег Левченко – Травмована кров. – Київ: «Видавець Олег Романенко», 2010. – 72 с.

Невідомий солдат вистрілив собі у скроню, рятуючись таким чином від докучливо-серливих голубів. Пам’ятник, який за свою півсторічну історію не зазнавав жодного разу реставрації, падає мертвим. Два вщерть п’яні відставні десантники, які зовсім не проти загорбатити замурзані асигнації, риють яму по самі кулемети. Аж раптом несвідомо звідки з’являється вишиваний калиніст (з не менш червоним станом хронічних речей). Не порядок, – хрипить голосом Левітана він, – час припинити за сірники моральні війни комунальних жилплощ і людей витягувати сюди слово мовити. Якось не по-правилам без жалоби присипати розтрощений цемент прілою землею та без розливного заспокійливого. Організми потребують мітингу – наш народ вам не фіглі-миглі за часів тихоболотного мовчання. Спроба повідкривати ображені писки закінчилася зникненням присутности діда. Він зник так само раптово, як і їхні легкі симптоми вранішньої нудоти. ПДВісти розгублено увігнали в насип лопати по самі троянди, й тілько-но забажали облизнутися настояними на самогоні шкварками, як вслід за марою підкотило труноподібне авто. З дверцят автомобіля повільно вивалилося на землю депутатське сало. Дожувавши невелику кількість вказівних реплік «воно» спробувало зачухати потилицю і повернути подобу шиї в бік до security. Ті добре розуміють мову рухів і вже винесли з машини поминальну трибуну. Виступ мера для мертвих без такої штуки в периферійному місті неможливий. Люди ґлюками посповзалися до кривобокої могили. Хтось прийшов конкретизувати своє п’яне «так», а хто просто був постійним користувачем сайту www.shara.net. Ситий Йошкін Бог підвалив відчитати проповідь, на не менше привілейованій машині ніж у мера. По вухам ударив шаманський бубон голосу депутата. Від солдата почало пахнути незадоволенням і нетерпінням. Бюро соціальних послуг почало стягувати із сусіднього кладовища квіти – не викидати ж! Повітря вкрилося багрянцем і наповнилося перегаром. Після двохгодинної промови мера останками хліба занюхали водку. Почало жевріти видовищами тож із Богом закопали цементно-солдатські мощі. Співкамерники спільноти щуролюбів N-го каналу комунікацій довершували запис 25-го кадру.

Стоп. Знято! – заюзався на місці вдоволений режисер, – а тепер відкопайте солдата і поставте його туди, звідки він був узятий. Відвалені частини закріпіть скотчем і зафарбуйте, наскілько стане фарби. Гонорари отримайте в оператора і не забудьте віддати свій голос за кандидата в обмін на передвиборну лажу…

Отже, згідно сценарію авторів Олєзя Левківа та Олега Левченко за книгою «Травмована кров» знято крутий сюжет, який став основою мого абсурдного фільму. Фільм знятий у форматі Word, тож і не дивуйтеся з того, що його ви можете лише прочитати, але побачити його, як кажуть автори: «Дітям до 18 років зась! (О.Л. & О.Л.)» Незалежно від вікової категорії!.

Терапія для мозку, анархічне заглиблення в саму сутність повсякденного спокушання не впійманим. Автори, ніби два гіди (дивно, тексти наскілько поміж собов суцільні, що аквалангуючи в самій душі цієї книги не розумієш «Who is who?»), влаштовують тобі екскурсію, повз периферійне мислення, в глибину цікавих і иноді навіть неперевершених образів і цитат. Тож не дивуйтеся, що сторінки часом пахнуть алкоголем («Казковий напій анархіста «Свиняча кров» (О.Л. & О.Л.)»), мертвою кавою, вбитим салом і просто психоделічною графікою Богдана-Олега Горобчука, який в даній книзі є богом своєї творчости. Повірте мені: його прелюдія малюнків дихає, свіжим, не забракованим киснем, насищаючись нашим внутрішнім 25 кадром.

Головний герой всіх сторінок Йошка Шифер представник від фірми апостолів застілля, в даній книзі підробляє тюремним агентом сала, але можливо і присутній у книзі в ролі бувалого спонсора. Джа ввічливо відмовився від своєї присутности – у кожного свій глобальний потік житія. «Не хвилюйся, поки що гріє тепла думка кулі(О.Л. & О.Л.)». Тож не буду захаращуватись суспільною зайвиною в те, що не стосується книги, все-таки варто пересуватись в нутро самої текстового сюжету чорно-білих літер. Недаремно ж автори мені натякають: «менше базікай! Поглянь, твоя мертва кава покрилась трупними плямами! (О.Л. & О.Л.)».

Як пишуть самі автори, що свиняча кров є повноцінним продуктом карпатських виноробів, тож для початку: «Будьмо!», але так щоб не насвинячитись. Не рекомендую набухати перед читанням не лише цієї книги – може статися крововилив думок в шлунок і тоді цілком можна прожерти свою духовність, яку мала можливість палімпсестично відшукатися у згорблених літерах. В свою чергу літери являються невід’ємними складниками поезії, як і літератури в цілому. Тож рекомендую в пластиковий стаканчик з під пива поставити прапорець пофіґізму навколишнього та й загубитися в широких нетрях сущописаного. Перестаньте роздивлятися крізь обпльоване транспортом рожеве скло події. Варто відриватися на повну запланованим життям, звикати до самого себе таким як ви себе видумали і тоді дзеркальні образи вимруть у своєму «Де Юре(О.Л. & О.Л.)». Думаю у ваших очах ще присутня сутність розщеплення від декласованої окупації. Рекомендую під час читання забути про те, що на вулиці периферія инакшого кольору – Ваш Бог все-таки існує в бібліотеці. Пам’ятайте, що вуличний «Бог втратив популярність, але здобув розумних Собі… дивно, але Бог не випробував нас. Він робив з нас мазохістів, будучи між нами Садистом(О.Л. & О.Л.)». Отак і стоїть «чухає німба…(О.Л. & О.Л.)»на пероні шукаючи поглядом експрессо з відправою в небо. Він знає, що вам розсипні принципи до N-го місця, але це його чомусь приколює. Отак сиджу та читаю у кімнаті, а мій Конфуцій сидячи на ліжку байдуже зрізає нігті на ногах – закінчується ожеледь. Загалом зима то не привід для розгону, попереду буде. І бруд також передбачається.

Весна. В такій ситуації кисень швидко наповнюється сперматозоїдами і «кожен зі своєю камасутрою у плавках (О.Л. & О.Л.)» інстинктивно ніздрями шукає собі новітні пригоди в ліжку. І навіщо любов, коли секс заявляє про свою присутність? «Live is live» чи перевчиш? «де «Х»-Nova людина (О.Л. & О.Л.)»? Вибач, не сталося, тож оте трибунальне сало, що не злазить з телевізійних шпальт екрану, дятлує мозок народу. І щодня політично-телевізійна «демонстрація сала, реабілітація сала, реанімація вбитого сала, трепанація вбитого сала, сало з родзинками (О.Л. & О.Л.)» рекламує свої утіху. Та хіба вони бачать, хоча б еквіваленті до простору, своє гормональне сало супермаркетів, яке плодить і множить на сурогатах ілюзій шоу-конвульсію попси? Не дивно, що потенційно-хворі мешканці фанерних хрущівок, ще й досі вірять в чистоплотність лоходрому, на всі випадки від конкуренції сусідських тарганів. Бонусний розвід на бабки в режимі online. Хіба пахнуть податки в роздутих кишенях? Тож най скиглять вертипіани всеплідного пороку у свій «Gillette» на варикозних венах. Тож най «Біля церкви збираються ненароджені любов’ю(О.Л. & О.Л.)» на обсуди сусідських явищ. Вавілонської «повії канонічний трепет (О.Л. & О.Л.)», стає наскілько відчутним, що кожному бринить у вухах свистом летючого каміння з ирію. Зорі занотовують неправдивий апофеоз популяції і банальне заниження смертности в форматі «Де Фак То (О.Л. & О.Л.)». Переконані Свідки Йошкові вірують, що «сало, як рушійна сила Камасутри (О.Л. & О.Л.)» збереже цей невеличкий провінційний світ… «Бог і Світлоемуляція». «БіС» на Бі-Бі-Сі. Екзекуція національної свідомости. Разом з цвинтарним переписом матеріального населення. Чим більше трупів, тим далі до кінця кладовища. На лавці з маленькою материнською ласкою «дитина смокче татуйовані груди…(О.Л. & О.Л.)». Ґрафіті облизують підмостки – дитина виросла «бомжуванням по стінах (О.Л. & О.Л.)». «Тавро від мами рідної (О.Л. & О.Л.)». «Автоматизована вічливість неугуманоїдні целофанові діти…(О.Л. & О.Л.)». На голгофському стовпі оголошення: «Ріжу сало недорого! Спитати свиню.» Бог має багато імен, то де ж той Бог-рятівник від корупційного сала?

До речі. Ти хоч зрозумів, про що читав? Не загублюйся, якщо тобі не все дійшло, зроби другу спробу. «Нас навчили думати, а не відчувати, вчили розуміти дійсність, а не почуття. Нас не навчили жити завтра (О.Л. & О.Л.)», тож не поспішай руйнувати сьогодні. Анархісти частіше за решту несвідомости народжені бути геніями…