"Як гівно в оплонці" (народна приказка)

Бувають такі моменти в житті людини, коли важко стримувати емоції. ..

Коли ображають ваших батьків або дітей, коли намагаються позбавити вас власного будинку або життя. І тоді треба взять в рука те,  що найбільш ефективне і дати відсіч. Це нормально - захищати  своє існування (фізичне і моральне). Тільки просвітлені та мудрі люди здатні з посмішкою витримувати таке. Серед нас таких немає, хіба що Фосгейт....(смайл).

І це дуже добре знають і політтехнологи, і ПР-щики, і всі інши фахівці, які працюють з людьми. Хочеш - отримати бурхливу реакцію - зачепи батьків-дідів, дітей, житло або залякуй, що вб"єш-покалічиш. Працює- на раз.
Чим більші в суспільстві  емоції і недовольство вирують в суспільстві, тим небезпечніше паханату. Страшно їм. І витягується на світ гасла, які можуть чудово прийняти на себе всі негативні емоції.

Мова, наприклад. Зачіпає глибинні, сутністі уявлення людини про світ і себе. Знищити мову - це знищити народ без жодного патрону. Знищити всіх наших прадідів, нашу історію.... Нахабності виголосити: "А що втратить світ, якщо зникнуть українці?" не вистачає, бо моветон.... А зазіхання на мову одновалентне і його можна пропихнути, як інтелектуальний диспут. На блогах, наприклад.
Однак, тут, мерзотнику, мої коментарі тобі не витерти...