Спецоперація “футболки”: боятися ТАКИ НЕ СЛІД ;-)

     

Кілька днів тому український Інтернет буквально заполонило цитування “Обращєнія Дениса Олейніка к презідєнту і правітєльству України” та коментарі до нього.

Многіє спросят: “хто етот Ол-..к?” Фабула розгортання подій довкола даної особи, пригадаймо, приблизно така:

1. Не так давно всю країну потішило колоритне відверте висловлювання про чинного президента “держави Україна” В.Януковича його літньої землячки з міста Єнакієва. Зміст даного висловлювання, слід розуміти, наразі поділяє 80-90 відсотків українських громадян в усіх регіонах країни. Проте, більшість із них з різних причин більш полюбляє щось таке не без явного задоволення слухати, аніж особисто повторювати. 

Я, наприклад, не хочу, щоб мене трактували як гомофоба, здатного знічів’я прирівняти всіх своїх друзів та знайомих “нетрадиційної сексуальної орієнтації” до Януковича.

Дехто, скажімо адмінісрація порталу YouTube, помилково вважає слово “педераст” нецензурним.

Проте, багато хто, дійсно-таки просто боїться якихось неприємностей.

2. Щоб, значить, подолати цю останню проблему, деякі громадяни почали скандувати улюблені слова про “президента-педераста” на трибунах стадіонів. У натовпі, знаєте, завжди якось не так страшно. “Вивільняється підсвідоме”...

3. Колоритні сцени відеозаписів виявлення українцями свого ставлення до “гаранта дотримання їхніх прав” під час спортивних видовищ (у стилі давньоримського плебсу) почали множитися з такою активністю, що СБУ новоспеченого генерала Хорошковського “запарилося” їх видаляти та, зрештою, полишило цю справу як безнадійну.

Отож, віднедавна В.Ф.Янукович - не лише єдиний на Європейському Континенті глава держави-рецидивіст, але й поодинокий, кого спів-громадяни ганблять на футбольних матчах. Чому це відбувається У НАС І БІЛЬШ НІДЕ, знає кожен, хто дививсь “Інший Челсі”...

З цим, апарату Януковича, без сумнівів, треба було вже “щось робити”. І от на сцену виходить новий персонаж.

4. Дрібний підприємець Денис Олейнік із міста Одеса заявляє, що всім відоме ОПГ “УБЕП” переслідує його за виготовлення футболок із написом “Спасибо жителям Донбасса...” та влаштовує в центрі Києва з найманими працівниками своєї фірми перформанс у футболках “Не бійся”. Водночас заявляючи про створення Громадської ініціативи “Не бійся!”

Паралельно в Інтернеті починають тиражуватися повідомлення відомого О.Данилюка про те, що в одного з активістів очолюваної ним “Спільної справи” невідомі особи СТРІЛЯЛИ за носіння такої футболочки з вогнепальної зброї...

5. Публічна презентація руху “Не бійся!” оголошена на Майдані Незалежності на 21 вересня о 18.00. У той же день о 13.32 героїчний ініціатор Руху Денис Олейніков публікує на “Фейсбуці” повідомлення, що він “уже (!) не в Украине”. Найколоритнішими у монолозі Дениса є, як на мене, наступні слова: “Со мной самые дорогие мне люди - жена, сын и дочь. Это весь мой мир, и ради них я откажусь от идеалов, карьеры, бизнеса и чего угодно.”

Завіса падає. Глядачі ридають...

Я ж, приміряючи на себе роль політико-театрального критика-аматора дозволю собі лише кілька зауваг:

1. В черговий раз продемонстровано перетворення української політики в постановочну гру рівню “Дня Нептуна” з над-активним використанням віртуальних технологій.

2. Остаточно відомим став “головний кулінарний рецепт” самозбереження при владі глави держави з рівнем популярності Віктора Януковича: це віртуальне залякування людей + фізичне усунення будь-яких опонентів. “В Україні” сміливцю Олейнікову робити просто нічого.

3. “Меня пугают, а мне не страшно...”