Тверезо про футбол

Футбол нічого спільного з біганиною двадцяти двох придурків полем не має

Мусимо віддати належне вмінню лукавого маскувати власні злочини показовою доброчинністю, кріпацько-лакейською законослухняністю та награною скромністю. Його земне воїнство не соромиться велелюдно закликати до всезагального вирішення існуючих проблем та викликів часу, проте цинічно замовчує реальні причини їх постання. На щастя, ми вміємо відрізняти пшеницю від полови. Факт відвертої українофобії, неочікувано для себе самої формально суверенізованої, постколоніальної, постокупаційної, посткомуністичної і відверто антинародно-тоталітарної нинішньої керівної верхівки України, навряд чи викличе в порядної людини спробу дикусії, а тим паче заперечення. Свідчення тому - зубожіння загалу, масова еміграція, перевага смертності над народжуваністю, цілеспрямоване заселення теренів України, нічим не пов'язаним з її історією та потребами, іншорасовим елементом, заклики перейматись виключно матеріальним, та збочене, астрономічно далеке від дійсності трактування подій минулого та сучасності.

Призначенням міжклубних або міждержавних спортових змагань є пропаганда здорового способу життя та показ досягнень народів (якщо йдеться про національні збірні), мешканців певних регіонів (якщо йдеться про конкретно-територіальну команду) або клубів, які репрезентують різноманітні школи в царині фізичного самовдосконалення. Спортове різномаїття збагачує досягнення народів зокрема і цивілізації в цілому, оскільки є здоровою формою конкуренції та взаємозапозичень кращого з подальшим удосконаленням.

На жаль, здорова природня конкуренція (але не ворожнеча), нині перетворилась на форму збагачення для вкрай не чисельної, проте надміру агресивної і неперебірливої в методах досягнення власних забаганок зграйки шахраїв. Не оминула ця трагічна участь і спорт.

Мусимо визнати, що футбол, як одна з форм збору вкрай великої кількості глядацької публіки, окрім показу гри, як і будь-який масовий захід,  перетворився в знаряддя поширення серед загалу певних світоглядних концепцій. Подобається це комусь визнавати чи ні, але фанатські середовища завжди сповідували патріотичні переконання, засуджували нівелюючий людську гідність й національні ідентичності космополітизм, і ніколи не запобігали перед, котролюючими гравців, “грошовими мішками”. Переважна більшість останніх, трактують присутніх на трибунах стадіонів глядачів отарою плебеїв, котрим все окрім “хліба і видовищ” є непотрібним і зайвим. Значний відсоток володарів футбольних клубів, воліють бачити фанатів знаряддям помноження власних статків й отарою жлуктячих пиво та тринькаючих на ігрові автомати кошти кретинів, яким варто нав'язати певні стереотипи поведінки. Мусимо розчарувати цих марновірів й не дозволити загалові ввести себе в оману.

Протидія свавіллю пануючих режимів набирала найрізноманітніших форм, і нерідко досягала відчутних успіхів. Не останню роль в справі визнання жовто-блакитного стягу національним прапором українців, стала масова з'ява полотнища ще за часів почилого геть не в Бозі Сов'єтського Союзу на глядацьких трибунах. Стусан гравця загребської команди на полі белградського стадіону, став поштовхом до зіткнення хорватських вболівальників з поліцією. Наслідок силового протистояння - вихід Хорватії зі складу Югославії. Силові атаки на об'єкти глобалізму (американська сітка сімейних ресторанів “MacDonalds”), знахабнілих від безкарності й демонстративно ігноруючих національні традиції українців зокрема та Білої Раси в цілому расових чужинців, гасла, якими вболівальники підтримують гравців, змушують багатьох збайдужілих хоч на короткий час відмовитись від ролі пасивного споглядача й долучитись до лав активних творців нинішнього та майбутнього.

 Протидію власному свавіллю режим поспішив наректи “екстремізмом” та “хуліганством”. Лайка на адресу організованих в фанатські клуби вболівальників, уможливлює на певний час приховувати власні злочини.

Ми свідомі того, що проведення в Україні Євро-2012 насправді нічого спільного з справжніми спортивними змаганнями не має. Для неукраїнської, за етнічним складом, футбольної верхівки, це чергова нагода збагатитись. Надані міжнародними та державними інституціями позики для розбудови інфраструктури, осідають на приватних рахунках або використовуються задля відвертої українофобської пропаганди. Повертати ж взяті борги доведеться нам та нашим нащадкам. Протести незгідних придушуються розбещеними корупцією, правовим нігілізмом і свавіллям силовиками. Даремно стараєтесь. Правду не здолати.

Ідеалістичне світосприйняття зобов'язує до чину кожного небайдужого до долі Батьківщини. Нехай духовно розкладені й морально здеградовані політологи лають нас за вигуки зневаги до чорношкірих легіонерів, але ми таки змусимо з нами рахуватись. Український футбол можуть репрезентувати лише українці. Ми ніколи не погодимось на компроміс з підлістю, брехнею і несправедливістю. Так, влада в Україні, поки що, належить ворогам народу, проте ми не мовчимо на здійснювану нею політику цілеспрямованого винародовлення українців. Нас не цікавлять взяті на себе нинішніми можновладцями перед сумнівними міжнародними фондами зобов'язання. Ми не уповноважували їх принижувати нас перед всим світом.

Запроваджена режимом монополія на інформаційний простір, оббріхування та репресії супроти найактивніших діячів патріотичного руху, позбавляє нас можливості цивілізованими методами апелювати до широкого загалу. Нас провокують до найпримітивніших, нерідко незрозумілих загалові форм протесту. Ну що ж! Виклик прийнято.

Ми свідомі того, що наші протести стануть причиною чергової хвилі арештів, переслідувань, залякувань, всебічного тиску, втрати праці. Але ми не маємо морального права мовчати. Правда на нашому боці. І це великий стимул для подальшої боротьби. Ми приречені на перемогу.

                                                                                               Олесь Вахній