Якою має бути програма наших дій? - Звернення до учасників акцій протесту

...від Олексія Кляшторного, голови ЦКК Всеукраїнської профспілки “Народна солідарність” та координатора Київського осередку Руху За Народовладдя в Україні

Шановні друзі, хоч сьогодні я направляю вам це звернення від себе ОСОБИСТО, без його обговорення та затвердження будь-якими колегіальними органами (що було б, мабуть, більш виважено й демократично, але потребує, на сам перед, ЧАСУ, якого зараз просто НЕМА), я, тим не менше, ЦІЛКОМ ПЕВЕН:

- практично КОЖЕН і в Русі За Народовладдя, і у профспілці “Народна солідарність” і, загалом, у демократичних профспілках ПОВНІСТЮ ПІДТРИМУЄ ваше справедливе обурення діями сучасної влади держави Україна, відверто спрямованими проти інтересів переважної більшості її громадян.

Ми спів-переживаємо ваш гнів і підтримуємо ваш протест.

І кожен, або (щоб бути формальним) МАЙЖЕ кожен, з нас одностайний у переконаності: збереження над Україною її нинішньої влади, в особі не лише Верховної Ради, але й Президента і Уряду, а також призначених ними судів, Прокуратури, глав обласних та районних державних адміністрацій і так далі становить смертельну небезпеку для національних інтересів нашого українського народу, ведучи країну, без перебільшення, ДО КАТАСТРОФИ.

Тим не менше, засіб порятунку країни та нації, запропонований ініціаторами акції 03 листопада – негайний саморозпуск Верховної Ради – я, і не лише я, вважаємо таким, що не тільки не вирішує існуючих проблем, але й, навпаки, де-факто веде до збереження і продовження нинішньої неприйнятної ситуації.

Передусім, нині ми маємо вже шостий за чергою склад Верховної Ради держави Україна з моменту проголошення її незалежності. Два з них (1994 року та НИНІШНІЙ) обиралися саме на дострокових виборах. Проте, як всім нам добре відомо, жодного поліпшення стану справ із представництвом реальних інтересів та волі українського народу усі ці чергові та позачергові вибори не принесли. Не буде цього, у разі скороспішного проведення виборів, і на цей раз…

Уявляється очевидним, що для покращення якості Парламенту та відповідності його політики інтересам “простих громадян” необхідні, принаймні, ДВІ РЕЧІ:

1) справді демократичний виборчий закон;

2) політична сила, або СИЛИ, здатні стати справжніми виразниками волі українців.

Цілком ясно, що ні того, ні іншого на даний час НЕМА та, більше того, саме НЕГАЙНЕ проведення перевиборів НЕ ДАЄ НАЙМЕНШОГО ШАНСУ такі передумови позитивних суспільних змін сформувати.

Негайні парламентські вибори, незалежно від того чи будуть вони “пропорційними” або “мажоритарними” можуть відбутися лише за ШУЛЕРСЬКИМ олігархічним виборчим законодвством, спрямованим на повну підміну й фальсифікацію волевиявлення громадян. Участь у них, знов-таки, реально братимуть лише всім відомі “парламентські політичні сили”, котрі вже завели країну в той політичний тупик, де вона перебуває тепер.

По-друге, ні для кого не секрет, що депути Верховної Ради є нині не більше, ніж просто “кнопкодавами”: уся реальна влада в державі концентрується та всі політичні рішення приймаються лише в одному місці: в Адміністрації Президента на вул. Банковій у Києві. Отже, спрямування народного гніву на “депутатів”, попри той факт, що вони цього гніву цілком заслуговують, фактично є нічим іншим, ніж “перенесенням уваги (соціально невдоволених верств суспільства) на завідомо хибний об’єкт”.

Що з того, що зміниться навіть половина депутатів Верховної Ради, якщо президент В.Янукович, прем’єр Азаров, теперішні міністри, прокурори та судді усі не тільки лишатимуться на своїх місцях, але й контролюватимуть майбутній виборчий процес?!

УКРАЇНІ ПОТРІБНІ не чергова “заміна шила на мило”, а ПОВНА ЗМІНА ВЛАДИ ТА ДОКОРІННІ СУСПІЛЬНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ. (Один з варіатнів їхньої програми можна переглянути, зокрема, тут.)

Яку ж реальну програму впровадження цих змін сьогодні можна запропонувати? – Реалістичний шлях створення справді народноправної, демократичної, справедливої та незалежної України виглядає, як на мене, у загальних рисах так:

1. УСІ суспільно-політичні сили, що виділилися під час громадських протестних акцій впродовж 2010-2011 років, відкинувши різні дрібні, по суті своїй, взаємні претензії своїх лідерів, сідають між собою за “круглий стіл” переговорів, який впрацьовує (погоджує) коротку, але справді СПІЛНУ ДЛЯ ВСІХ ПРОГРАМУ найбільш нагальних конституційних та соціальних змін (реформ).

2. Учасники круглого столу змушують, методами народного тиску, нинішню владу прийняти справді демократичний, не “шулерський”, виборчий закон, подібний до тих, які діють у країнах ЕС, проте – з механізмом ВІДКЛИКАННЯ депутатів, котрі не виправдали народної довіри. Для випрацювання такого закону організаціями – учасницями “круглого столу” може бути створена невелика за чисельністю комісія з фахівціві-правників, котрі, втім, діятимуть не за власним розсудом, а дотримуючись сформульованих учасниками “круглого столу” загальних  політичних настанов.

3. Учасники “круглого столу” СПІЛЬНО, без конкуренції між собою, проводять парламентські вибори 2012 року під гаслом ПОВНОГО ОНОВЛЕННЯ ВЛАДИ: НІХТО, хто був депутатом Верховної Ради останніх трьох скликань, а отже несе пряму особисту відповідальність за ни нішній стан політичної й економічної кризи, не має увійти до нового складу Парламенту.

4. Кабінет Міністрів Азарова-Тігіпка повинен піти у відставку. Для керування країною на період до набуття повноважень новою Верховною Радою формується тимчасовий Уряд Народної Довіри. Перевибори Президента проводяться ВОДНОЧАС ІЗ ВИБОРАМИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ. Президент, обраний із обмеженими повноваженнями відповідно до Конституції в редакції 2004 року, НЕ МОЖЕ керувати країною, користуючись значно більш широкими повноваженнями, передбаченими Конституцією 1996 року в її первинній редакції.

5. Негайно після свого організаційного оформлення, нова Верховна Рада скликає, на основі демократичного представництва усіх основних суспільних верств та регіонів, Конституційні Збори, які впродовж одного року мають виробити проект нової Конституції України, котрий далі затверджуватиметься Всенародним Референдумом. Учасники Конституційних (Установчих) Зборів НЕ ПОВИННІ МАТИ ПРАВА БРАТИ УЧАСТЬ У ВЛАДІ (займати посади депутатів, міністрів тощо) впродовж мінімум 5 років після прийняття нової Конституції України.

Основними рисами нової Конституції мають бути:

А. Очолення Уряду безпосередньо Президентом та скасування посади Прем’єр-міністра.

Б. Вибоорність глав виконавчої влади в областях та райнах, а також судей і прокурорів.

В. Право виборців на дострокове відкликання обраних ними депутатів.

Г. Право громадян на пряме безпосереднє звернення у Конституційний Суд.

Д. Гарантування права найманих працівників на участь в управлінні підприємствами, на яких вони працюють.

Е. Гарантування всім членам суспільства базових соціальних стандартів, які відображають право людини на гідне життя.

Є. Право держави реально контролювати використання приватної власності в інтересах всього суспільства, а не на шкоду йому.

З повагою та солідарністю,

щиро ваш,

Олексій Кляшторний,

Всеукраїнська профспілка
«Народна солідарність»,
Рух За Народовладдя в Україні
044 2291167, 067 5487728, 050 8004546