Умови вступу затвердили

Умови вступу до ВНЗ затверджені, через те залишу лише деякі думки з попередньої роботи.

… Не часто дитина з чудовими математичними здібностями може бути відмінним лінгвістом і, навпаки. В такому випадку вчителі просто прагнуть «підтягнути» оцінки учневі, щоби « не псувати дитині майбутнє». До речі, діти дуже чітко й, до того ж швидко, відчувають, що їх «тягнуть» з якогось предмету. Дехто говорить про те, інші – користуються. В такому випадку є два варіанти розвитку подій – перший, це коли учень все ж таки намагається вчити предмет, до якого не лежить душа; і другий – коли дитина просто перестає над ним працювати із думкою «все одно стоятиме високий бал». В обох випадках виховна складова не приваблива, хоча перший таки кращий, бо тут виявляється сила духу людини. Другий варіант розвиває споживацькі очікування від майбутнього. 

 Минулого року цікавилась результатами вступу до вишів дітей, яких знаю не один рік. Дівчинка-медалістка не потрапила до жодного обраного ВНЗу. Чи не повинна у батьків виникнути думка про те, що вчителі просто-напросто обманули їх? Адже ті, передивляючись доччині оцінки, відвідуючи школу були певні того, що дівчинка ЗНАЄ на відмінно курс шкільної програми. Коли «на гора» вийшли її справжні знання, то тут вже нікому нічого не пред’явити. Час минув. Ще й доля дитині поламана, оскільки віра у власні сили похитнулась. Що чекає її в майбутньому? Настрої, в яких переважатиме «життя несправедливе і через те мені, трапились складні завдання», або «я нічого не варта, бо всі вчаться там, де хотіли, а я ні»( така думка вже існує ), «все купується і продається, отже інші купили результати ЗНО» ? 

 Чи не було би доцільніше проводити щорічні іспити в школах , починаючи із 4 класу, таким чином, щоби їх приймали люди, далекі від ЦІЄЇ школи. Таким чином дитина змалку привчається до думки, що знання та вміння перевірятимуться реально, а не надумано. Вчителі – до того, що НЕ ВОНИ виставлятимуть остаточний бал. До того ж бал, виставлений вчителем повинен був би збігатися із балом, отриманим дитиною на іспиті. Співпадання цих балів і було б на перших порах критерієм для оцінювання роботи вчителя. Досвід такого підходу є, не завжди він позитивний для вчителя, але корисний для всіх – і вчителів, і дітей. Зустріла в Інтернеті інформацію, про те, як в одній із шкіл дитина, якій вчителька поставила відмінний бал, іспит склала на «незадовільно», то мусила проходити випробування ще раз («іспит» проводився неофіційно). В іншому випадку ВСІ діти підтвердили той рівень знань та вмінь, на який були оцінені вчителькою. Позитивне й корисне - діти були свідомі того, що хтось сторонній буде слухати їх відповіді. 

 Результати цьогорічних моїх випускників радують тим фактом, що всі, хто того прагнув і отримав достатньо високі бали, попали на бюджетне навчання. Рівень ЗНО підтвердив рівень балів, виставлених дітям. Вважаю це найвагомішим власним досягненням. Але для такого результату знадобилось багато років працювати і самій, щоби мати змогу виставляти реальні бали, і дітям, із думкою про те, що колись їм стануть в нагоді отримані знання та вміння. 

 Адже кожен прагне стати студентом вищого навчально закладу. А для складання ЗНО потрібні знання, здобуті в школі на протязі не одного року навчання. До слова – вважаю, що саме бал з математики говорить про регулярність роботи дитини під час навчання в школі.

                       *                                            *                                               * 

В Інтернеті часто можна зустріти зауваження про те, що в олімпіадах перемагають учні, що мають з предмету аж не відмінні бали. Та й рівень шкіл доволі різниться. В школі математичній відмінна оцінка з математики й відмінна оцінка звичайної школи завжди відрізнятимуться. Те ж саме для шкіл гуманітарного напрямку 

                      *                                               *                                              * 

Можливо варто ввести можливість неотримання документа про освіту, так, як про це розповідають росіяни. В цивілізованих країнах світу цілком нормально сприймають те, що людина НЕ МАЄ документа про повну середню освіту. Такі люди ТАМ працюють на касі(касирами), або зайняті іншою справою, яка дає можливість заробити на життя. 

 При такому підході існує можливість розподілити дітей таким чином, щоби ті, хто просто НЕ БАЖАЄ працювати головою, прагли працювати руками. А, як наслідок, після навчання в школі здобували робітничу професію. Таким чином поступово все стало б на правильні місця. Ті ж, хто має на меті займатися наукою, стати інженером, або лікарем – працюватимуть на те, щоби отримати того атестата чи свідоцтво про неповну середню освіту і з міцними знаннями. 

 Тут і виховна складова, оскільки поступово люди привчатимуться до систематичної праці та відповідальності за власний вибір шляху в житті. На сьогодні ця відповідальність перекинута на плечі батьків. Бо, коли бачиш, як 22 річний леґінь їде з мамою вступати до магістратури, то стає трохи дивно від думки про його майбутнє, і про майбутнє його країни.  

  Щодо додаткових балів , які надаються за закінчення факультетів довузівської підготовки при ВНЗ. Певно, наслідком їх впровадження може стати те, що діти провінції, які не мають змоги додатково навчатися, залишаться поза провідними навчальними закладами. З іншої сторони, провінційні університети мають можливість отримати сильних студентів. 

                     *                                         *                                                * 

Як там не буде, але саме ці діти, які навчаються сьогодні, які стануть студентами наступного року, визначатимуть життя нашої держави через пару десятиліть. І ті чіткі правила гри, за якими вони попадуть до обраних вишів, стануть впливовим чинником до їх світосприйняття, а отже і розбудови держави Україна.