Депутату Юрію Кармазину: Що нам чекати?

на блог Ю. Кармазіна “Що вже маємо і що нам чекати?”

Шановний Юрію Анатолійовичу!

Висловлена Вами у блозі “Що вже маємо і що нам чекати?” (11.11.2011, 11:55) турбота про мережу благочинних їдалень “Ветеран” не може не зворушувати. Ваша позиція щодо антисоціальної та антинародної направленості проекту Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” зрозуміла: такий бюджет залишає пересічного українця на межі виживання.

Задля вирішення цієї проблеми Ви пропонуєте взагалі-то традиційний шлях: за рахунок ЗБІЛЬШЕННЯ ВИДАТКІВ З БЮДЖЕТУ НА СОЦАЛЬНІ ВИПЛАТИ. Тобто мається на увазі, що якщо у бюджеті буде передбачено більше грошей на соціальне забезпечення, це гарантуватиме підвищення його рівня.

Однак, маючи такий значний політичний досвід, Ви, мабуть, знаєте, що це зовсім не так. Збільшення бюджетних витрат на соціальне забезпечення НІЯКИХ ГАРАНТІЙ підвищення його рівня не дає. Тому що – інфляція: зростання цін може зжерти це збільшення, і навіть більше – призведе до ще більшого зубожіння соціально незахищених верств населення. Таке було вже неодноразово!

З цього приводу дозвольте Вам нагадати, що ще у травні-місяці Вам було запропоновано проект Закону України “Про антикризовий механізм”, очікуваними соціально-економічними результатами прийняття якого, зокрема, є:

-    зниження цін;

-    ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ БЕЗ ДОДАТКОВИХ БЮДЖЕТНИХ ВИТРАТ;

-    зниження інфляції до економічно безпечного рівня;

-    стабільність національної валюти.

 Тобто цим законопроектом передбачено альтернативний шлях вирішення проблеми соціальних гарантій, а саме, за рахунок ЗНИЖЕННЯ ЦІН. Як підказує здоровий глузд, такий шлях дійсно ГАРАНТУЄ підвищення рівня соціального забезпечення, - адже зниження цін, навіть без збільшення соціальних виплат, призводить до зростання добробуту людей (на ту саму суму коштів можна купити більше добра).

Спочатку Ви поставились до цього законопроекту як справжній народний депутат, висловивши намір внести його на розгляд Верховної Ради. Але потім Ви чомусь (цікаво, чому?) пішли іншим, ніж передбачений законодавством, шляхом.

За нормами ст. 92 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року N 1861-VI (далі – Регламент ВР):

-   законопроект, проект іншого акта, внесений до Верховної Ради, реєструється в Апараті Верховної Ради (п. 1);

-   усі зареєстровані законопроекти, проекти інших актів та супровідні документи вводяться Апаратом Верховної Ради до бази даних законопроектів електронної комп'ютерної мережі веб-сайту Верховної Ради (п. 4).

Відповідно до норми п. 1 ст. 93 Регламенту ВР кожен законопроект направляється в комітет, який відповідно до предметів відання комітетів визначається головним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту, не пізніш як у п'ятиденний строк ПІСЛЯ ЙОГО РЕЄСТРАЦІЇ.

Згідно з інформацією на веб-сайті Верховної Ради, законопроект “Про антикризовий механізм”, не був зареєстрований, та Ви повідомили, що його було відхилено на розгляді парламентського комітету. Отже, Ви, порушивши Регламент ВР, направили до парламентського комітету законопроект, який не був зареєстрований? Чому Ви так вчинили? Погодьтесь, це – неабияка загадка. Вочевидь, мали бути неабиякі підстави, щоб спонукати Вас, правника, піти на таке порушення. Що ж це за підстави?

Далі – більше. Отримавши негативний висновок парламентського комітету, Ви сприйняли його як докінчену істину, не поцікавившись моєю думкою щодо аргументації такого висновку, і навіть не повідомили мені ці аргументи, - хоча я Вас про це дуже просив. Скажіть, хіба це достойно демократа. Згадайте вольтерівське: “Я не погоджуюсь з жодним словом, що Ви говорите, але готовий вмерти за Ваше право це говорити”. Та і взагалі, чи може вважатись рішення виваженим. якщо воно прийняте на підставі аргументів лише однієї сторони?

Що означає таке Ваше – одного з найактивніших народних депутатів України, який називає себе демократом - недбале ставлення до законопроекту, що спрямований на СИСТЕМНЕ вирішення НАЙБОЛЮЧИШИХ соціально-економічних проблем України? Не знаю… Все ще сподіваюсь – якесь прикре непорозуміння. Певен: якби Ви по-справжньому взялись за відстоювання цього законопроекту, такий закон був би прийнятий, і зміни на краще не залежали б від терпіння людей.