Голосуй за всіх!

Пожертвувати протестними настроями громадян було вигідно і провладним партіям, і опозиційним силам, які проголосували за нові правила гри на виборах-2012. Така собі маленька змова.

Після прийняття парламентарями закону "Про вибори народних депутатів", противники та поборники нових виборчих правил уже встигли детально проаналізувати всі його плюси та мінуси. Залишається одна норма, про яку не так активно говорили самі депутати, а в суспільстві не викликала бурхливої дискусії.

А дарма.

Мова йде про славнозвісний рядок у кінці кожного бюлетеня, який правильно називається – "не підтримую жодного кандидата", а в народі дістав назву – "проти всіх".

Пожертвувати протестними настроями громадян було вигідно і провладним партіям, і опозиційним силам, які проголосували за нові правила гри на виборах-2012. Така собі маленька змова.

Головним аргументом провладних партій послугувала згадка про європейські цінності та досвід. Ідеться про те, що в переважній більшості європейських країн норма "не підтримую жодного кандидата" не застосовується у виборчих бюлетенях.

У свою чергу опозиційні партії використовували інший аргумент: мовляв, саме після голосування так званих принципових "противсіхів" у другому турі президентських виборів 2010 року й прийшов до влади Віктор Янукович та його команда. Більш того, технологія "противсіхів" активно, близько півроку після виборів, "мусолилася" опозиційними технологами в тих, чи інших проявах.

Дійсно, у дечому з ними можна погодитися: адже відсоток проголосованих "противсішних" бюлетенів не враховуються, а розподіляться пропорційно. Фактично – на користь переможців.

Головною ж причиною нехтування нормою "проти всіх" стало те, що рівень протестних настроїв у країні невпинно зростає якраз із часу проведення президентських виборів 2010 року.

З одного боку, це свідчить про "дорослішання" електорату: виборці вже давно зрозуміли, що різниці між "граблями-1" та "граблями-2" фактично немає, а отже, задумалися над тим, аби на них не наступати. Про це свідчать прості соціологічні спостереження.

Влітку 2011 року було чітко зафіксовано: і рейтинг провладних політичних сил знизився до певної межі, і рейтинг опозиційних сил суттєво не збільшився. А от протестний електорат становить від 10 до 13 відсотків, і має тенденцію до збільшення. До того ж, є ще одна категорія громадян, які просто не бажають брати участі у виборах – в опитуваннях їхня частка склала 13-14%.

Здавалося б – неоране поле для діяльності всіх опозиційних партій та нових політичних сил. Однак бачимо зовсім протилежну ситуацію: і опозиціонери, і коаліціанти вирішили просто не помічати таку "приховану" соціологію.

І – скасували норму "проти всіх".

Що ж у такій ситуації робити громадянам, які вирішили свідомо висловити свій мовчазний, але до цього часу – легітимний протест на виборчих дільницях?

Політики радять: не подобаються кандидати – створюйте власну партію, або висувайте власну кандидатуру. Але ці вимоги в нинішній політичній системі виглядають утопічно. Більш того, проголосувавши закон, у якому закріплений 5% прохідний бар'єр для партій, нинішні парламентарі вже зараз позбавили можливості своїх виборців на альтернативу оновлення в наступному скликанні парламенту.

А відкриті списки й надалі поки що залишаються міфом вітчизняної системи виборів народних депутатів від партій.

Усі так звані "соціальні ліфти" перекрито остаточно!

Це означає, що у виборців залишається не так уже й багато можливостей: йти на вибори голосувати; не йти на вибори зовсім; або... ПСУВАТИ БЮЛЕТЕНІ.

Влада й опозиція сподіваються якраз на те, що принципові виборці, які не хотіли б бачити у Верховній Раді всіх діючих політиків, або ті, хто просто вагається, зроблять свій вибір за відомим та неправильним принципом "меншого зла".

Натомість голоси тих, хто зіпсує свій бюлетень, або не прийде на вибори – просто не будуть враховані.

Або грай за нашими правилами, або просто – мовчи!