Двадцять років газ і труба - бізнес прем’єрів і президентів.

Кожен простий українець на газовому гачку. Прості росіяни розвісивши вуха, слухають про загрози російській енергетиці та про погану Україну, а в цей час ініціюються проекти грабунку Росії

Кожен простий українець на газовому гачку. До цього гачка, в політичному розумінні, щороку долучаються перші особи держави. Зіпсувати їм новорічні канікули – це українська місія російського Газпрому. Про це написано мільйони публікацій і не має потреби за кимось повторюватися. Важливо інше.

По-перше, щорічні переговори з Росією мають зовсім неекономічний характер. 

Причина інша – соромно низький запас міцності, довіри з боку свого народу в українських політиків. Жоден з них не здатен переконати своїх виборців в необхідності навіть двох трьох років економічно непопулярного життя: затягти паски та перебудувати економіку у напрямку оптимізації енергоспоживання. Відтак, газове питання – ключова внутрішньополітична карта в Україні. Замість цього, політики, що приходять до влади обирають два прості шляхи. Перший, виставляють росіян «газовими імперіалістами», які займаються «газовими диверсіями» аби проковтнути Україну. Другий сценарій – зробити винуватцями попередніх керманичів країною, а ноу-хау регіоналів  - запроторити їх до в’язниці.

По-друге, щорічний «газовий вальс» з Росією завжди пов'язаний з грандіозним блефом з обох сторін.

Росіяни будують нові елементи інфраструктури для транспортування, блефуючи передусім перед своїм народом, адже такі будівництва - це сестри українських стадіонів до Євро -2012. Можна тільки здогадуватись скільки вкрадено коштів при їх спорудженні. Прості росіяни розвісивши вуха, слухають про загрози російській енергетиці та про погану Україну, а в цей час ініціюються проекти сторіччя, проекти грабунку російського бюджету. Також блефують перед українцями, мовляв, ваша влада дограється і ви лишитися взагалі без газу, знижуючи рейтинг безпосередньо президента України та більшості. Останні теж не пасуть задніх, їх головний блеф – безпорадність ситуації. Двадцять років – газ і труба був бізнесом прем’єрів і президентів. Саме ці гроші – бюджет мільярдних передвиборчих кампаній будь-якого екс-прем’єра і екс-президента. Розрахунок простий – промивання мозку виборця за рахунок вкрадених грошей, завжди менш ризикованіше ніж рішуча відповідь на історичні виклики: непопулярні реформи, діалог з простими людьми, внутрішньополітичне партнерство еліт, диверсифікація, енергозбереження, нова енергетична політика.

Шантаж, блеф та усі ці геополітичні розводки зручні обом сторонам, ненависть народів як рідина перетікає з одного місця в інше: простий українець та росіянин просто спостерігає за процесом в результаті якого домовляються, поділивши між собою дві речі – ненависть народу, яка згодом нівелюється ніби то складними дипломатичними відносинами через ніби то імперскість Росії та хитрість й прагнення до халяви з боку  України та, що найважливіше, «чорним газовим кешом» за рахунок якого вже двадцять років в Україні проплачується перебування біля керма найбільшої держави Європи політичних злочинців, які двадцять років культивують феодалізм, звірство на простими людьми, брехну, розкрадання, вбивства, злочинність і знищення України як держави.