Рада позбавить всеукраїнські громадські організації їхнього статусу?..
20 березня 2012, 15:23
Власник сторінки
Голова Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність». Заступник голови Громадського об’єднання «Українська справа».
По електронних соціальних мережах українського третього сектору побігла сенсаційна інформація: в четвер, 22 березня, ВР України НАРЕШТІ має прийняти новий Закон “Про громадські оранізації"
По “електронних соціальних мережах” українського “третього сектору” побігла сенсаційна інформація: в четвер, 22 березня, Верховна Рада України НАРЕШТІ має намір прийняти “новий демократичний Закон “Про громадські організації”, що повністю відповідатиме “європейським стандартам”: законопроект реєстраційний номер 7262-1.
Кажуть під Радою готується пікет на підтримку цього закону. ;-)
Проте, пікетувальники навряд чи здогадуються, що саме цей законопроект несе українському громадянському суспільству. ;-(
А несе він йому, без перебільшення, вишукано-елегантне юридичне “помноження на нуль”. І зроблено буде це, як і все погане та найгірше, що за останній час робиться на Україні проти принципів демократії та свободи людини і громадянина, виключно з нібито дуже доброю, т. зв. “реформаторською метою”. Ну, приблизно як “новий, сучасний Податковий кодекс”, що, як відомо, вельми поліпшив певний час тому умови здійснення в нашій країні дрібного та середнього підприємництва.
Говорячи мовою Пояснювальної записки до Законопроекту, однією з його новел є “підхід до діяльності громадських організацій без обмежень за територіальною ознакою … що дасть можливість громадським організаціям визначати територію своєї діяльності та вільно здійснювати статутну діяльність на всій території України без перереєстрації”.
Насправді ж, ЯКЩО ЧИТАТИ ТЕКСТ ЗАКОНОПРОЕКТУ, а не вірити “гарним словам”, які говорять та пишуть про нього різні “експерти” (переважно – зацікавлені державні службовці й отримувачі грантів на “вдосконалення законодавства України про некомерційні організації”), СПРАВА ВИГЛЯДАЄ ЦІЛКОМ ПРОТИЛЕЖНИМ ЧИНОМ. Особисто ознайомитися з текстом законопроекту кожен бажаючий може отут.
Стаття 14 даного законопроекту передбачає введення нового механізму – “підтвердження всеукраїнського статусу громадських організацій”.
Тобто, декларується, що організація спочатку може заснуватися як суто місцева (київська, львівська, донецька чи хоч будь-якого села будь-якої області), а потім – поступово “рости”, створюючи свої осередки у різних областях, і, коли охопить більшість із них, матиме змогу вже “підтверджувати” свій фактично набутий “всеукраїнський статус” у “Державній реєстраційній службі”.
“Весь фокус”, як завжди, “у деталях”. Зрозуміло, що за 20 років з часу прийняття нині чинного Закону України “Про об’єднання громадян” всеукраїнських організацій натворилося значно більше, ніж наразі лише планується до утворення. Якщо, скажімо, в якійсь галузі діє вже 3 або 4 конкуруючих між собою фахових чи профспілкових об’єднання, то творити п’яте чи шосте – у більшості випадків явно загайно і недоцільно: якщо лише під те нема “конкретного замовлення”, щоб, приміром, замінити стару “нелояльну до влади” організацію, легко позбутися надто впертого керівництва якої не вдається, на нову “повністю лояльну”.
Зараз якщо громадська організація один раз пройшла легалізацію в якості “всеукраїнської” – далі вона з тим вже може спокійно собі існувати, допоки рішення про її ліквідацію не прийме суд, що у відношенні саме до громадських організацій, на щастя, поки що не стало на Україні загальнопоширеною практикою.
“Всеукраїнських громадських організацій” накопичилося нині вже приблизно аж 3,5 тис. і кожна з них із повним правом може здійснювати свою діяльність АБСОЛЮТНО В ЛЮБОМУ куточку України. Тому, якщо треба на цілком правових засадах провести якусь акцію у будь-якому районі чи селі, – законні можливості для цього є. Що ж станеться після прийняття “нового, демократичного” Закону України “Про громадські організації”? – А станеться елементарне: ВСІ вони “водночасьє” ПЕРЕСТАНУТЬ ДЕ-ФАКТО ВИЗНАВАТИСЯ В ЯКОСТІ ВСЕУКРАЇНСЬКИХ.
Уловлюєте “тонкий момент”? Зараз, маючи всеукраїнську організацію, від її імені ви можете проводити пікетування будь-якої на Україні мерії чи, там, РДА, проводити зустріч із мешканцями будь-якої вулиці чи мікрорайону, здійснювати незалежне громадське спостереження за виборами на будь-якій виборчій дільниці і так далі. Від моменту ж набуття чинності новим Законом “Про громадські організації” Ви мусите щонайшвидше бігти до Державної реєстраційної служби “підтверджувати статус всеукраїнської організації”. Що відсотків 60 від існуючих на Україні всеукраїнських громадських організацій приблизно одночасно і зроблять…
Можна лише уявляти собі яка в Держслужбі утвориться черга. Можна лише фантазувати, якого рівню сягнуть хабарі чи, я перепрошую, “скромна вдячність за вирішення питання”. Зате, Я ТОЧНО ЗНАЮ ЯКЕ ВСЕ ЦЕ МАТИМЕ ПОЛІТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ САМЕ В РІК ВИБОРІВ. Просте: “незалежне громадське спостереження” за виборчим процесом буде зведено до того мінімуму, який не матиме жодного впливу ні на сам хід голосування, ні на підрахунок його результатів. Що, власне, і є основою прийняття САМЕ ЗАРАЗ, якомога швидше, “європейсько-демократичного” Закону про ГО.
Хто на практиці зустрічався із “безпредєльною” сваволею теперішньої Державної реєстраційної служби (або її попередників – колись управління, а згодом – “департаменту легалізації” Мін’юсту України) знає, про що я пишу.
Будь-які процесуальні терміни даним органом практично завжди безпідставно та безкарно порушуються, до громадських організацій в процесі легалізації та подальшого підтвердження змін у керівних органах висуваються різні вимоги, абсолютно не засновані на чинному законодавстві, а також мають місце й зовсім кримінальні історії, подібні до “рейдерського захоплення” особами, підконтрольними Партії Регіонів, Української асоціації студентського самоврядування, що навіть потрапила у доповідь Української гельсінської спілки з прав людини про стан дотримання прав людини в Україні за минулий рік.
Але, щоб дати уявлення про це тим, хто з тим ОСОБИСТО ще не стикався, пропоную зробити маленький експеримент: спробувати елементарно “зідзвонитись” із “Державною службою реєстрації” за вказаним на її офіційному веб-сайті телефоном: 044 517-80-77. Бажаю удачі, ;-).
Не менш "веселе життя" готується і для нинішніх "місцевих осередків"
всеукраїнських ГО. Цитую найостанніше речення "Прикінцевих і перехідних
положень" законопроекту:
"Територіальні підрозділи громадських організацій, легалізовані шляхом
реєстрації до дати набрання чинності цим Законом, отримують свідоцтво
про їх державну реєстрацію як юридичної особи (громадської організації)
на підставі рішення уповноваженого органу громадської організації, копія
якого передається державному реєстратору за місцезнаходженням
територіального підрозділу разом із реєстраційною карткою, заповненою за
формою, що затверджена уповноваженим органом з питань державної
реєстрації."
Таким чином, приблизно 30 тисяч людей в усіх регіонах України повинні покинути свої звичайні справи, стрімголов звертатися у Київ до своїх всеукраїнських "централів" за довідками (отримати яку далеко не для всіх і не завжди так вже просто - з огляду на всім відомий та дуже значний для громадського сектору "чинник людських відносин"), заповнювати якісь формуляри (на додаток до тих, що їх вони вже заповнювали при держреєстрації) та щонайменше двічі відстоювати черги у реєстратора: щоб здати папери і щоб отримати "нову бумажку". Чому і для чого? - Бо "Уряд незалежної України" та їхні ляльководи із ФСБ терміново бажають провести давно омріяну "інвентаризацію" українського "громадського сектору"? Чи тому, що хтось має відзвітувати про черговий вдало освоєний грант на "реформування законодавства про НДО в Україні"?
Що ж, “грантоїдні реформатори” (розробники “кілерського” проекту ЗУ “Про громадські організації”) та “Партія ґвалтівників і убивців” отримали кожен своє, а громадяни України – те що завжди належить наївним “шляхетненьким Піноккіо”. Завіса падає. П’єсу “Незалежний третій сектор в Україні” відіграно.
P.S. Але може автор перебільшує? Може ніяких таких “загроз” нема, а все написане вище є лише породженням його особистої “жовчності” та “негативістського погляду на речі”?
Що ж, кожен охочий може робити висновки сам. Для того, аби робити їх з достатньою обґрунтованістю, достатньо лише зайти на відповідну сторінку сайту Верховної Ради України, що відображає роботу Парламенту над даним законопроектом.
Там видно, що законопроект прийнятий у першому читанні 17 травня 2011 року. Згідно Регламенту ВРУ протягом двох тижнів з цієї дати “народні депутати” мали можливість пропонувати до нього зміни та доповнення, після чого ще протягом місяця “профільний Комітет” мав затвердити та внести для голосування “у другому читанні та в цілому” порівняльну таблицю, що відображає пропоновані до первинного тексту законопроекту зміни.
Голосування законопроекту, як ми вже казали, заплановане на четвер, 22 березня. Станом на ДРУГУ ПОЛОВИНУ ДНЯ ВІВТОРКА, 20 березня, ТКОЇ ТАБЛИЦІ НА САЙТІ ВРУ В ПОРУШЕННЯ ЇЇ РЕГЛАМЕНТУ НЕМА.
Отже, слід робити висновок, що крім описаного автором вище, у Законі про ГО нас чекають ще й “нові приємні несподіванки”? Або щось хороше є сенс утаювати? ;-) ;-) ;-)
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.