Позаблокові та незахищені

переконаний у тому, що позаблоковий статус України є ключовим елементом національної безпеки

Для початку хочу розповісти про один випадок.

В одному з міст амбітний підприємець відкрив свою торгівельну фірму. Зареєстрував її, оформив. як потрібно по законам, і розпочав свою діяльність.

Через деякий час фірма вже мала багато клієнтів та зайняла свою нішу в економічному житті міста.

Колеги "по цеху" радили підприємцю:

- У тебе перспективний бізнес, фірма знаходиться в центрі міста, а тому це може комусь дуже "сподобатись". Місто наше не дуже "спокійне". Пропонуємо тобі вступити до Союзу підприємців міста, підписати договір з найкращою та найнадійнішої службою охорони та безпеки. Це захистить твій бізнес та твоїх людей від негараздів.

- Навіщо, - відповів підприємець, - у мене чесний та відкритий бізнес. Я плачу всі податки до бюджету міста. У мене є своя служба безпеки, та і взагалі я не маю ворогів.

Пройшло п’ять років. В центрі міста стоїть великий торгівельно-розважальний комплекс, який належить дуже заможному підприємцю, що родом не цього міста. А про перспективну торгівельну фірму, що знаходилась на цьому місті, вже ніхто і не пам'ятає.

До чого я все це розповів?

У 2011 році провладною більшістю Верховної Ради було прийнято, а Президентом України підписано Закон України за № 2411-VІ "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики", в якому зазначено:

Україна як європейська позаблокова держава здійснює відкриту зовнішню політику і прагне співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп держав чи міжнародних структур.

Основними засадами зовнішньої політики є дотримання Україною політики позаблоковості, що означає неучасть України у військово-політичних союзах…(стаття 11).

В той же час Законом визначені й принципи, на яких ґрунтується зовнішня політика України в сфері державної безпеки та оборони.

Насамперед - це  застосування Збройних Сил України лише у випадках актів збройної агресії проти України, будь-яких інших збройних зазіхань на її територіальну цілісність і недоторканність державних кордонів, боротьби з міжнародним тероризмом та піратством або в інших випадках. А також своєчасність та адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам Україні, її громадянам і юридичним особам.

Робимо висновок:

- ми - позаблокова держава, що означає не участь України у військово-політичних блоках;

- всі агресивні виклики в бік України ми спроможні вирішити самі, за допомогою своїх Збройних Сил.

Ну що ж, це повністю співпадає із передвиборною програмою кандидата у Президенти України Януковича Віктора Федоровича:

"7. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА: ВІДКРИТІСТЬ І ДОБРОСУСІДСТВО

Головним завданням національної зовнішньої політики вважаю збереження позаблокового статусу України.

Враховуючи сучасні геополітичні реалії, переконаний у тому, що позаблоковий статус України є ключовим елементом національної безпеки, гарантом піднесення її міжнародного впливу і авторитету."

Із всього вищезазначеного розуміємо, що гарантами незалежності, територіальної цілісності та недоторканості кордонів України є наша зовнішня політика відкритості і добросусідства, а також сучасні, професійні Збройні Сили.

В підтвердження приведу висновок Українського Центру воєнної політики та політики безпеки:

"Зміни в середовищі безпеки, нові виклики та загрози у військовій сфері, інші чинники вимагають проведення рішучих кроків з трансформації національних збройних сил, переведення їх на якісно нові стандарти, більш тісної інтеграції з іншими інститутами державної влади та кооперації в межах існуючої євроатлантичної системи безпеки.

Розвиток Збройних Сил України вже сьогодні повинен бути спрямований на досягнення тих якісних показників, які будуть необхідні для протистояння майбутнім викликам та загрозам. Масштабні трансформаційні заходи мають бути спрямовані на приведення темпів розвитку, якісних та кількісних показників Збройних Сил України у відповідність до швидкоплинних змін в світі, досягнення сучасних вимог та стандартів.

Проте, події останнього часу, як всередині України, так і за її межами, вказують на те, що питання членства України в НАТО відкладається мінімум до того часу, доки українське суспільство переважною більшістю не підтримуватиме вступ до Альянсу та враховуючи, що Україна не є членом інших військових блоків та союзів, вимагають орієнтуватись на власні сили в питаннях захисту суверенітету та територіальної цілісності держави."

Доречно процитувати ще одну тезу із передвиборної програми кандидата у Президенти України Януковича Віктора Федоровича:

"6. СУЧАСНА АРМІЯ – БЕЗПЕКА КРАЇНИ

Гарантую перехід на контрактну армію з 2011 року.

Забезпечу переозброєння армії сучасними видами озброєння, використовуючи вітчизняні розробки, високі технології і виробничі потужності оборонного комплексу країни.

Українська бронетехніка, військово-транспортна авіація, ракетні комплекси забезпечать високу боєготовність збройних сил.

В першочерговому порядку будуть забезпечені житлом безквартирні офіцери. Запроваджу порядок отримання молодими офіцерами житла протягом першого року служби."

Про контрактну армію, її переозброєння і соціальний захист військовослужбовців я коментувати не буду. Думаю, що про це знають всі, чиї родичі, друзі, знайомі проходили або проходять військову службу. Сучасна українська армія не спроможна виконувати в повному обсязі обов’язки гаранта позаблокової держави.

За даними аналітичного звіту польського Центру східних досліджень, витрати на оборону в Україні в 2012 році дорівнюють 1% ВВП (загальний фонд державного бюджету). У той же час Білорусь витрачає на армію 1,3% свого ВВП, Румунія – 1,4%, Польща – 1,9%, а Росія – від 3% до 4% ВВП. Українська армія довгий час не закуповувала нові види озброєнь і військової техніки та в результаті стала технологічно відсталою армією в регіоні з найменшим відсотком справної техніки.

І це - факт, який не приховаєш за красивими гаслами про сучасні, професійні Збройні Сили.

Хочу привести приклад співвідношення оборонних бюджетів деяких держав Європи до чисельності Збройних Сил (тис. дол.):

Франція                                                   152,8 ( тис. дол. на 1 в/сл в рік);

Німеччина                                               113,4;

Польща                                                      56,5;

Росія                                                           41,6;

Туреччина                                                  22,7;

Україна                                                        6,0.

І це при тому, що Франція, Німеччина, Польща, Туреччина є членами організації колективного захисту – НАТО.

Отак ми годуємо свою армію.

Після розпаду Варшавського договору (військовий союз європейських соціалістичних країн – прим. автора) всі його колишні члени-країни східної Європи увійшли до НАТО.

Стратегічна концепція НАТО представляє три найважливіші завдання НАТО — колективну оборону, кризисне регулювання і безпеку на основі співпраці. Така концепція надала змогу новим членам НАТО скоротили та модернізували свої збройні сили.

А може скоротивши чисельність Збройних Сил України ми теж покращимо життєздатність і боєготовність армії?

За час незалежності України Збройні Сили були скорочені на 500 тисяч чоловік (на 31.12.1991 чисельність нараховувала близько 700 тисяч чол.).

Тенденцію до скорочення армії продовжує й нинішня Верховна Рада України, затвердивши чисельність Збройних Сил України станом на 31 грудня 2012 року в кількості до 184000 осіб, у тому числі до 139000 військовослужбовців (Закон України від 20.09.2011 № 3742-VI).

Скоротили чисельність Збройних Сил України на 16 тисяч чол.

Але скорочення армії ще не означає покращення її стану. Скорочення армії тільки зменшує кількість військовослужбовців, що мають захищати державу.

Замість коментарю пропоную ознайомитися з таблицею про чисельність збройних сил деяких країн-сусідів України та інших європейських країн в порівнянні з Україною.

* - станом на кінець 2012 року

Ми бачимо, що на сьогоднішній день більшість країн-сусідів, що є членами союзу колективного захисту, мають більш потужніші армії, чим Україна. А країни – не члени військового союзу (так звані позаблокові) – ще більш потужніші, не кажучи про нейтральний Туркменістан.

Так навіщо ми скорочуємо свої Збройні Сили? Щоб більше було можливості "деребанити" військовий бюджет? Може для цього нам й потрібна позаблоковість?

А може незахищеність нашої держави комусь потрібна?

Тому ми й стали позаблокові!

Післямова:

витяг з результату телефонного опитування населення України Інститутом Горшеніна, вересень 2011 року:

Как Вы считаете, способна ли сегодня наша армия, в случае реальной военной угрозы со стороны других стран, защитить Украину?

• Точно да – 3,6%
• Скорее да – 19,8%
• Скорее нет – 44,9%
• Точно нет – 23,4%
• Затрудняюсь ответить – 8,3%

Как Вы считаете, улучшит ли состояние украинской армии увеличение финансирования оборонной отрасли?

• Точно да – 3,5%
• Скорее да – 10,9%
• Скорее нет – 45,2%
• Точно нет – 27,7%
• Затрудняюсь ответить – 12,7%

 (http://institute.gorshenin.ua/researches/90_sostoyanie_ukrainskoy_armii.html)

 Дуже не хотілося би, щоб в Україні слово „позаблокова” було синонімом слова „незахищена”.