Президенту Литви

Принципова позиція

                                                            ПРЕЗИДЕНТОВІ ЛИТОВСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ             

                                                            п. ДАЛІ ГРИБАУСКАЙТЕ

                                                           від Вахнія Олександра Віталійовича

                                                           1971р.н., vahnij@ua.fm

                                                  ЗВЕРНЕННЯ

п. Президенте! Кількасот років тому, політична ситуація та вміння тверезо оцінювати буття, поєднали український та литовський народи в справі самозахисту від загрозливих проявів зовнішньої агресії. Як засвідчила історія, це поєднання відбувалось на засадах взаємоповаги та взаємозбагачення. Давньоукраїнська (руська) мова використовувалась в документах тієї доби, а тогочасна українська еліта приймала найактивнішу участь в державотворчих та суспільних процесах.

Не оминула наші народи й спільні трагічні сторінки. Силове прилучення Литви та України до Російської імперії, яка в ХХ столітті трансформувалась в Совєцький Союз, суттєво зашкодили нашим народам в справі поступу. Цей період назавжди ввійде в історію як час цілеспрямованого народовбивства.

На жаль, закономірний і логічний занепад «імперії зла» (Совєцького Союзу), не ліквідував остаточно створений кремлівськими можновладцями клас духовно здеградованих і морально розкладених пристосуванців та адептів насилля і несправедливості. В Україні, позиції останніх є суттєво міцнішими, оскільки влада залишилась в руках неочікувано для самої себе формально суверенізованої окупаційної адміністрації, яка не бажала жодних змін й жорстоко перешкоджала демократичним суспільним перетурбаціям. З її вини, в Україні безперешкодно діяли, і діють нині українофобські середовища, які цинічно і відверто відмовляють українцям в праві на існування. Факт проголошення незалежності, жодним чином не спинив розпочату ще за часів російського царату й доведену до конвеєра в часи Совєцького Союзу практику переслідувань українських патріотів. Чинну протидію політиці розкрадання здобутків і надр, кулуарного вирішення загальнонаціональних питань, запопадливого запобігання перед зовнішніми чинниками, нинішній режим трактує екстремізмом. Під сучасну пору, в таборах та слідчих ізоляторах утримується кількасот патріотів, які власними діями засвідчували незгоду з діями антинародного режиму. Не оминула ця незаздрісна участь і мене особисто. Силовики постколоніальної адміністрації неодноразово упереджено трактували мою протидію свавіллю режиму, фабрикували кримінальні справи й арештовували. Загалом, я відбув понад сім років в ув’язненнях. Двічі суд не знаходив жодних доказів моєї причетності до висунутих мені звинувачень й звільняв мене з-під варти. Згодом, внаслідок моїх неодноразових скарг до правозахисників, депутатів парламенту, силових міністрів та Генерального Прокурора, кримінальні справи були закритими, але я не почув жодного вибачення за вкрадені роки життя, які я втратив перебуваючи під слідством й утримуючись в слідчому ізоляторі.

Особисте знайомство з багатьма в’язнями нинішнього режиму, майже щоденне спілкування з ними, а головне – їхня особиста згода, дають мені моральне право говорити нині і від їхнього імені.

Як стало відомо з переважно російськомовних, проте формально українських ЗМІ, нещодавно, до урядових чинників Литви, звернувся з проханням отримати політичний притулок формальний громадянин України Анатолій Шарій. Його особа відома українській громадськості відверто українофобськими публікаціями, в яких він заперечував право українців бути повновладними господарями на рідній землі, зневажав українську історію, діячів минулого і сьогодення. У власних статтях Анатолій Шарій неодноразово декларував себе прихильником відродження Російської Імперії та надання російській мові статусу державної на території всього постсовєтського простору. Його провокаційні заяви та хуліганська в побуті поведінка свідчили про зневагу до українського народу зокрема, та суспільства в цілому. Окрім того, у власних публікаціях, симулюючи «обурену громадськість», Анатолій Шарій неодноразово закликав режим до репресій супроти українських патріотів. Не без його старань під вартою нині перебувають троє активістів ГО «Патріот України» за брехливим звинуваченням у спробі підкласти вибухівку під пам’ятник ідеолога людовбивчої системи Ульянова-Леніна.

п. Президенте! Безперешкодний виїзд Анатолія Шарія за межі України після прийняття судом рішення про арешт (спочатку до Росії, згодом до Нідерландів, а нині до Литви) дають підстави стверджувати, що поширена ним чутка про політичні переслідування його особи є такою, що не відповідає дійсності. Його антиукраїнська діяльність та упереджене оприлюднення інформації, яку надавали йому спецслужби, дають мені підставу стверджувати, що причина його з’яви в Литві є прагнення дискредитувати в очах світової спільноти український протисистемний рух. Згодою, яку надали мені утримувані в ув’язненнях українські патріоти, я прошу Вас врахувати і нашу позицію вирішуючи питання щодо відмови чи надання притулку.

З повагою до всього литовського народу -                                       Олександр Вахній