На нас знов насуваються вибори. Кампанія ще не розпочалася, але політики своїми чварами і брехнею вже дістали. Та й обличчя їхні в телевізорі несила дивитися.
А хочете, щоб ваше ставлення до цього періоду змінилося? Пропоную пограти.
Ця гра, сподіваюся, припаде до смаку всім. Її назва – "Хочу Обдурити Кандидата". Але слова "обдурити" чи "надурити" звучать якось негарно. Бо ж нас з дитинства вчили, що брехати погано.
Тож нехай буде "хокнути" – похідне від комп’ютерного "хакнути" – зламати чийсь сайт в Інтернеті, отримати закриту інформацію – та відомого кримінального "кокнути"
А кандидат, якого слід "хокнути", – це, звісно, кандидат у депутати. Точніше кандидати.
Усі вони під час виборів нам брехатимуть. А ставши депутатами, й не подумають виконувати свої обіцянки. Понад те, навіть наш "найсправедливіший" у світі суд тепер визнав, що передвиборчі обіцянки можна не виконувати.
Це звільняє усіх нас від усіх моральних обов’язків перед ними. Вони хочуть нас надурити? Нехай! В такому разі й ми маємо право їх дурити! "Хокати".
Може, хтось не розуміє, навіщо вся ця братія туди суне?
Красти! І ще раз красти!!
І задля того, щоб отримати депутатські мандати, вони готові пожертвувати чималенькі суми.
Так використаймо цей шанс!
Правила гри прості. Приходить до нас представник якогось кандидата, чи, чого доброго, й сам кандидат агітувати – клянемося у вічній до нього любові й готовності голосувати. Але за певних умов.
От, скажімо, немає у вас у будинку домофону – вимагайте у кандидата встановити! Пообіцяйте, що тоді за нього проголосуєте.
Думаєте, що не встановить? Встановить як рідний!
Про всілякі продуктові набори я вже й не кажу: і гречка, і цукор, і консерви, і цукерки – речі потрібні. Тож беріть не лише для себе, але й для сусідів.
Та все це дрібнички. Так само, як і домофон. Варто подумати про щось суттєвіше.
Не працює ліфт – вимагайте, щоб замінив!
Не заасфальтоване подвір’я – волайте, аби закатав!
А ще можна витребувати, щоб вікна поміняв на склопакети, чи газові плити оновив.
Певна річ, під час першого знайомства слід взяти координати штабу і прізвища довірених осіб кандидата, його помічників і, якщо це можливо, номери його особистих телефонів. І коли щось не так – одразу телефонуйте.
А ще краще – власною персоною просто до штабу:
- Ми ваші виборці. Ми за вас голосуватимемо (варіант: ми завжди мріяли голосувати саме за вас). Але допоможіть – без вас ніяк. Нам потрібно, записуйте:
- влаштувати дитячий майданчик;
- відремонтувати під’їзд;
- закупити нові контейнери для сміття;
- прибрати від вашого будинку генделик;
- зробити зупинку маршрутки і так далі й далі.
А які захмарні можливості відкриваються для керівників різноманітних закладів і організацій!
От, припустимо, ви – директор школи, що розташована на окрузі вашого кандидата. І вам потрібен комп’ютерний клас.
Якщо будете наполегливим – будуть вам комп’ютери!
Чи, припустимо, ви – головний лікар поліклініки. І ваше обладнання для проведення УЗД-діагностики геть зносилося. Чи потрібно пояснювати, хто вам допоможе?
До речі, не забудьте, послуги в цей період вам мусять надавати всі, або майже всі кандидати. Можете не сумніватися, бажаючих знайдеться багато.
А десь – і дуже багато. І вони, щоб отримати ваші голоси, в чергу ставатимуть.
Тому, як кажуть деякі співаки в період виборчих кампаній, "косити так косити". До речі, у наших солодкоголосих сирен та орфеїв цей період художньо зветься "чьос". А ми чим за них гірші?
Впевнений, не гірші, а більшість – навіть кращі! Тільки не такі нахабні. А в нашій державі, як відомо, нахабство – це друге щастя. Так здобудемо його хоча б на виборах. Іншої можливості наші обранці нам не залишать.
Тому нехай трохи потрусять калиткою, тим більше, що кошти, які вони на нас витратять, у нас же й вкрадені.
Чи, може, хтось знає приклади, коли мільйонери, які вирушили у похід за депутатською недоторканністю, можливістю "порішати" питання свого бізнесу і просмоктатися до держбюджету, свої статки заробили чесною, в поті чола працею?
Тож беріть все, що пропонують, все, що вдасться з них витягти, а голосуйте так, як вважаєте за потрібне!
Не думайте, що ви їм чимось зобов’язані. Нам немає за що бути їм вдячними. На виборах вони лише повертають маленьку дещицю того, що в нас вкрали.
Все сказане стосується і партій. Адже обиратимемо за змішаною системою. Тому нехай і партії зроблять свій внесок в "покращання життя вже сьогодні".
Тільки в реальне покращання, тут і тепер, а не колись там у майбутньому, як нам вже обіцяли. А задля того, щоб цього домогтися, варто обрати правильну тактику в спілкуванні з представниками політсил, які бажають позасідати в парламенті.
Приходять, скажімо, до вас агітатори від Партії регіонів. А ви, якщо правильно підготувалися до їхнього візиту, одразу вмикаєте радіоприймач, налаштований на частоту "Радіо Шансон". Це, безумовно, справить на них гарне враження.
Ще, після запевнень у щирій особистій відданості усім регіоналам взагалі і окремим регіонам зокрема, варто ввернути російською мовою вираз "порожняк не гонит".
Ясна річ, маючи на увазі власну особу. Наприклад, "Петренко порожняк не гонит", чи, скажімо, "Рабинович порожняк не гонит".
Симпатиків "Батьківщини" слід просто в лоба зустріти речівкою "Юлі – волю! Банду – геть! Слава "Батьківщині"!". І запам’ятовується легко, і всю політичну програму викладено.
Заклинання, яким потрібно привітати представників "Нашої України", запам’ятати важче, але теж необхідно: "Наша унікальна нація сьогодні отримує унікальну можливість. Кожен маленький українець має скористатися цим унікальним акцептом!".
Тільки не сплутайте акцепт з акцентом, бо можуть неправильно зрозуміти.
Пропахлі порохом бійці "Фронту змін" будуть раді, якщо ви запропонуєте їм фронтову самокрутку і задушевно так скажете: "Ну, як там Арсеній? Нехай тримається, а там і ми підтягнемося!". Потім проспівайте їм тихенько "И, значит, нам нужна одна победа//Одна на всех – мы за ценой не постоим"…
І одразу ж називайте ціну!
Для комуністів слід тримати у вітальні лопату. Ні, змусити їхніх депутатів замість балаканини узяти її в руки і попрацювати задля рідної країни вам не вдасться, навіть не намагайтеся.
Просто продемонструйте її агітаторам і скажіть, що, мовляв, збираєтеся на дачу, де ваш дід – старий більшовик закопав бюст Сталіна, загорнутий у прапор піонерської дружини імені Павлика Морозова. І що тепер настав час все це відкопати і встановити в парадному вашого будинку.
Не зайвою буде лопата і при бесіді зі "свободівцями". Але тут треба розповідати, що дід ваш був не старим більшовиком, а старим бандерівцем, а на дачі закопав не бюст Сталіна, а кулемет. І що настав час готувати гілляки зрозуміло для кого.
Ну і так далі. Простір для творчості під час виборчої кампанії величезний. Головне пам’ятати, для чого все це: ми маємо отримати від них якомога більше.
Кляніться у відданості їхнім ідеалам, особистій пошані до їхніх лідерів, любові до їхніх прапорів, а навзамін вимагайте всього і одразу!
Нехай вважають нас дурниками і тішаться нашою, буцімто, наївністю. Нам своє робить. Нехай виконують свої обіцянки не "після", а "до". Ще побачимо, хто з нас дурник.
Щоправда, можуть бути варіанти, коли хтось зажадає доказів, що ви дійсно за них проголосували.
Ну, наприклад, скажуть вам сфотографувати на мобільний телефон у кабінці для голосування свій бюлетень з потрібною позначкою. Одразу вимагайте, щоб вам купили нового мобільника з камерою!
Якщо вони вам його куплять (що навряд), поставте позначку в бюлетені як вас просять, сфотографуйте, а після того навскоси через весь бланк напишіть – "хокнутий"! Ви виграли!
Що ж до бюлетеня за кандидата-негідника, то він буде визнаний недійсним, а його фото вийде таким, як і хотілося "замовнику".
Виборчі перегони незабаром розпочнуться. Відкривається "атракціон небаченої щедрості". Гріх не скористатися цим святом життя. Тож давайте пограймо в "Хокнути" кандидата".
Якщо ми змусимо хоча б деяких з претендентів на нашу з вами любов дійсно на нас попрацювати, це вже буде перемогою.
Залишається, правда, питання, чи балотуватимуться на цих виборах порядні люди. Можливо. Але однією з основних їхніх ознак буде небажання чи, радше фінансова неспроможність грати в "небачену щедрість", про що вони вам чесно скажуть. Що ж до решти ознак – то це зовсім інша історія…