За що Україні така кара?!

"Чуєш, сурми заграли, час розплати настав..."

   Окупації різними імперіями та режимами, приниження українців на власній землі, терор, розстріли, заслання, концтабори, голодомори, репресії, депортації, етноцид… Цей страшний ряд можна продовжувати і продовжувати. Зупинюсь тільки на окремих фактах.

   1.Більшовицький режим розпочав репресії проти українців війною 1917-1918 років, коли Радянська Росія боролася з Українською Народною Республікою. Кількість жертв серед військових, інтелігенції та духовенства склала 30 тисяч.

   2.В.Лєнін інструктував більшовицьких командирів в Україні: «…безоговорочная перелицовка имеющихся на Украине частей на украинский лад – такова теперь задача. Нужно запретить Антонову называть себя Антоновым – Овсиенко – он должен называться просто Овсиенко. То же самое нужно сказать о Муравьеве (если он останется на посту) и других».

   3.Л.Троцкій, 1920 рік: «Советская власть на Украине смогла удержаться лишь силою Москвы, великорусских коммунистов и Красной армии».

   4.В січні 1919 року газета «Червоний прапор» (орган Оргкомітету фракції незалежних УСДРП) повідомляла: «…ми іменно на практиці знаємо, що є завоювання України совітською Росією. Ми пережили цілу вакханалію нищення всіх ознак української нації, топтання портретів Шевченка, розстрілів за українське посвідчення і українську мову. Ми добре пам’ятаємо плакати з написом «Смерть буржуям и украинцам», ми маємо факти, як місцеві совдепи закликали до себе учителів українознавства в школах і звинувачували їх у тому, що вони викладають «контрреволюційну дисципліну». Ми не забули тієї російської шовіністичної свистопляски, що її торік пережила українська нація…».

   5.Більшовики у боротьбі з повстанцями використовували кримінальних злочинців, зокрема м.Одеси, «…что говорит о тесном духовном родстве мира профессиональной преступности и мира строителей «светлого будущого» (Бабушкин. Жизнь и смерть Миши Япончика). Самі більшовики стверджували, що «уголовніков» в Одесі було 40 тисяч, з яких вони створили 54й полк під орудою нальотчика Міші Япончика (Михайла Вінницького).

   6.М.Фрунзе, який очолював т.зв. Червону армію України, в 1921 році заявляв, що його армія на 85% складалася з великоросів, 9% українців і решта – інші національності. А українців розстрілювали «именем России».

   7.23 грудня 1932 року В.Балицький (начальник ГПУ України і один з організаторів Голодомору, ростріляний своїми ж шефами в 1937 році, а в 2002 році за вазівкою В.Путіна в Росії випущена  марка в його пам’ять – «Знатный чекист») пише доповідну Сталіну, що Україна готується до загального повстання і виходу з СССР. 28 грудня 1932 року Сталін розсилає цю доповідну по всіх обкомах більшовицької партії з вимогою ввести війська, забрати хліб і посилити репресії. А 01 січня 1933 року Сталін телеграфує Косіору (ще одному кату України) з такими ж вимогами. 02 січня 1933 року Косіор розсилає сталінську вказівку на місця з конкретними вимогами в розрізі кожного району. Голодомор – в дії!

   8.П.Постишев, ХII з’їзд КП(б)У: «1933 рік був роком розгрому української націоналістичної контрреволюції!». Як свідчать відкриті (хоча далеко не всі) архіви СБУ, сталінські репресії були найтяжчими в українській історії. «Розкуркулення» і депортації забрали в України близько одного мільйона людей. Демографічні втрати Голодомору 1932 – 1933 років – це вбиті та ненароджені – за різними оцінками складають 7 – 10 мільйонів осіб.

   9.Великий терор 1937 – 1938 років – це страшні політичні чистки, нищення інтелігенції, духовенства, ГУЛАГ. Було заарештовано 265 669 осіб. Кримінальні справи було порушено проти 198 918. 62% було розстріляно. Серед потерпілих від цього терору на нашій землі було 53% українців.

   10.В 1939 – 1941 роках із західних областей України депортовано майже 900 тисяч людей! Приблизно 500 тисяч складали українці, 300 – 350 тисяч – поляки, решта – євреї. За політичними статтями заарештували і засудили близько 55 тисяч жителів «нових» територій – 23 тисячі українців, 21 тисячу поляків і майже 11 тисяч євреїв.

   З 1944 до 1953 року репресії охопили 500 тисяч жителів. З них 150 тисяч загинули – переважно воїни УПА, підпільники ОУН та ті, хто їм допомагав. Близько 130 тисяч заарештували і вислали в концтабори.

   Під час операції «Захід» у жовтні 1947 року із західних областей України тільки за одну добу більшовики вивезли в концтабори 75 тисяч людей. В тому ж році на Закерзонні проти цивільних українців подібну депортаційну акцію «Вісла» вчинили вже поляки.

   А далі був дисидентський рух, арешти, знову концтабори, акції протесту і … 24 серпня 1991 року. Україна відновила свою державність. Україна буде вічно!

   Але вороги зовнішні та окупанти внутрішні не дають спокою ні нашій рідній Батьківщині, ні Українському народу, спекулюючи на мовній, і не тільки, темі.

   Для кращої наочності наведу порівняльну таблицю задоволення освітніх потреб росіян в Україні та українців в Росії у 2008 – 2009 навчальному році.

                        Україна                                                                             Росія

1.Офіційна кількість росіян   8 334 141        1.Українців                                       2 942 961

2.Дошкільні навчальні заклади з                    2.З українською мовою

   російською мовою виховання      983           виховання                                                 0

   у них дітей                               164 027           у них дітей                                              0

3.Загальноосвітні навчальні

    заклади з російською мовою                      3.З українською мовою

    навчання                                     1 199           навчання                                               0

4.Загальноосвітні навчальні                            4.Загальноосвітні навчальні

   заклади з українською та                                  заклади з українською та

   російською мовами навчання   1 755             російською мовами навчання              0

5.Загалом навчається російською

    мовою учнів загальноосвітніх

    навчальних закладів              779 423          5.Українською мовою (учнів)                    0

6.Вивчають російську мову                                         

    як предмет (учнів)               1 292 518          6.Українську мову як предмет (учнів)  205

7.Вивчають російську мову

   факульт. або в гуртках (учнів) 165 544         7.Українську мову (учнів)                         100                 

8.Професійно - технічні навчальні

    заклади з російською мовою

    навчання                                         35          8.З українською мовою                              0

9.Професійно – технічні навчальні

    заклади з українською та російською

    мовами навчання                            113         9.З українською та рос. мовами               0

10.Загалом навчаються російською

      мовою учнів професійно-технічних

      навчальних закладів               51 685        10.Українською мовою (учнів)                   0

11.Загалом навчається російською

      мовою студентів ВНЗ

      І-ІІ рівнів акредитації              59 656        11.Українською мовою (студентів)            0     

12.Загалом навчається російською

      мовою студентів ВНЗ

      ІІІ-IV рівнів акредитації        395 186        12.Українською мовою (студентів)            0                    

13.Надруковано підручників

     російською мовою за рахунок

     держбюджету (прим.)        1 555 500       13.Українською мовою (прим.)                  0

14.Надруковано українсько –

      російських термінологічних

      словників за рахунок

      держбюджету(прим.)           125 000        14.За рахунок держбюджету (прим.)        0  

      вартістю (грн.)                1 500 000             вартістю (руб.)                                         0

15.Витрачено коштів з бюджетів

      усіх рівнів на утримання

      навчальних закладів з

     рос. мовою навч. (грн.)3 195 634 300     15.З українською мовою навчання (руб.)  0

   Ось такий фактаж. «Старший брат» тут постає в усій красі. І перегукується нинішня картина з тим, про що дуже влучно написав В.Маяковський ще далекого 1926 року у своєму вірші «Долг Украине» :

     «… Мы знаем, курит ли, поет ли Чаплин;

           Мы знаем Италии безрукие руины;

           Мы знаем, как Дугласа галстук краплен…     

           А что мы знаем о лице Украины?

           Знаний груз у русского тощ –

           Тем, кто рядом, почета мало.

           Знают вот украинский борщ,

           Знают вот украинское сало.

           И с культуры поснимали пенку:

           Кроме двух прославленных Тарасов –

           Бульбы и известного Шевченка, –

           Ничего не выжмешь, сколько ни старайся.

           А если прижмут – зардеется розой

           И выдвинет аргумент новый:

           Возьмет и расскажет пару курьезов –

           Анекдотов украинской мовы.

           Говорю себе: товарищ москаль,

           На Украину рожу не скаль.

           Разучите эту мову на знаменах –

           Лексиконах алых, –

           Эта мова величава и проста:

           «Чуешь, сурмы загралы,

            Час розплаты настав…»

   Краще не скажеш: талановито, коротко і посуті. Україна та її народ вистояли, зберегли свою величаву мову і культуру, відновили державність. І це – назавжди!

   А на тих, хто працює проти нас, чекає розплата!