Брудне суддівське життя, або як заробити грошей і не втратити повагу

Нікому не подобається, коли його особу називають корупціонером, хабарником чи свавільником. Нікому, хто вважає себе шанованою чи достойною у суспільстві людиною.

Нікому не подобається, коли його особу називають корупціонером, хабарником чи свавільником. Нікому, хто вважає себе шанованою чи достойною у суспільстві людиною. Судді вважають, що вони саме такі, бо їх рішення проголошені від імені України і саме їм довірили це право. Так і має бути, але сучасні судді демонструють всі антисуспільні риси. Вони дозволяють правоохоронцям порушувати наші права, дозволяють чиновникам красти наші гроші, дозволяють дітям впливових людей збивати на автівках наших дітей. Вони дозволяють все це, бо мають намір і необхідність "відбити" витрачені на зайняття своєї посади гроші. Вони продають нас з вами, щоб стати багатіями, впливовими  людьми, достойними представниками загарбників, які взяли нас усіх у полон. Але ж навіть загарбнику кортить бути достойником, відчувати повагу людей. Звісно, що для цього треба щось робити корисне для суспільства, але ж це не сумісне з грабунками і крадіжками!

Отже, як заробити грошей і не втратити повагу у суспільстві? Дуже просто  красти чужими руками. Тобто змушувати своїх підлеглих робити всю брудну роботу. Класика!!! А що робити суддям? В них немає підлеглих. Але певна ієрархія все ж таки є: перша інстанція, апеляційна і  касаційна. Все, що наробили судді першої інстанції легко можуть змінити судді апеляційної інстанції. Але затверджувати (залишати без змін) вочевидь брудні рішення також не гарно, а тому існували певні правила гри. Судді апеляції вимагали від своїх "менших" братів рішення, які б хоч формально мали всі ознаки обґрунтованого рішення. Звісно це можна зробити: назвати біле чорним і рішення готово.   Коли таке рішення потрапляло на перевірку до апеляційної інстанції  - судді шукали привід не проводити судове слідство (тобто публічно не вивчати, що біле, а що чорне) і з легкою душею писали, що вони не бачать проблем, бо все було чорним, а тому на що ж скаржитися?!! Але ж судові реформи все більше і більше змушують апеляційну інстанцію проводити судове слідство і перевіряти "справжні кольори". 

Тому,  потрібно було щось нове, і вони, судді, вигадали новий спосіб зберегти обличчя і підзаробити, а саме: створити штучні перешкоди для оскарження. Отже, постановили незаконне рішення, сторона, що програла, пише апеляцію, але її не приймають. Привід дуже простий - недотримана форма апеляції, не вказано докладно, не зазначено, що особа просить. Яким чином суддя, що постановив незаконний вирок, може вважати, що ви недостатньо обґрунтували чому його вирок не законний? Кому доводити, що апеляція відповідає вимогам закону? Суддям апеляції приблизно через три - п'ять місяців. А потім, якщо судді приймуть ваші аргументи, ще три - п'ять місяців чекати розгляду апеляції.  Отже,  поки ви будете доводити, що ваша апеляція законна і вірно складена, щось відбудеться: або вас "змусять" попустити строк подачі чергової скарги, або ваші клієнти почнуть шукати іншого адвоката, або ваш підзахисний буде благати про залишення статус кво, бо дуже кортить змінити задуху СІЗО на повітря виправної колонії. Таке було і раніше, але зараз це явище набирає загрозливих рис. Складається враження, що це вже система.

Доречно буде пригадати, що на цей час існує ще одна цікава практика стосовно справ де є гроші.  Суддів першої інстанції майже повністю виключили із гри, бо немає сенсу платити хабарі в першій інстанції, якщо апеляція все змінить у протилежному напрямку. Тому, судді районних судів значно втратили у прибутках і змушені благати "старших" братів поділитися гонорарами.

У підсумку з сумом можна констатувати, що наша судова влада деградує кожного дня. В нових реаліях всю брудну роботу виконують "районні" судді, а слава і гроші дістаються суддям апеляційної інстанції.

Громадяни України, треба щось робити, бо масштаби кривдження правди давно вийшли за межі людяності і безпеки існування.