Українці і росіяни мають різну ментальність, світогляд та культурні коди.
Це обумовлено історичним досвідом та умовами, в яких гартувалася нація...
Історичний контекст:
Українці: поля, обмежені простори, постійна взаємодія з різними племенами, націями, державами,
перехрестя торгівельних шляхів і культур, постійні загрози з боку іноземних загарбників, які завжди приводили до окупації, тому що не було природних кордонів.
Росіяни: ліси, необмежені простори, асиміляція інших племен і народів, ординське іго внаслідок зради, обмаль досвіду нетоталітарної влади, створення держави за рахунок загарблення, винищення і поневолення інших народів, а також привласнення їх історії і культури.
Ставлення до особистості:
Індивідуалізм українців обумовлений можливістю вести одноосібне або родинне господарство хуторського типу.
Українець - хазяїн, який сам приймає рішення, потребує поваги до себе і має можливість відокремитися від інших і повністю покладатися на власні сили.
Росіянин завжди працював у колективі, тому що тільки гуртом можно було розчистити ліс та осушити болото, загнати звіра.
Звідси схильність до колективного життя та відсутність покладання на власні сили і поваги до себе поза общиною.
Проте, росіянин цінує насамперед "Ми", а не "Я". На його погляд "ми" - то сила, а одиниця - ніщо, нуль.
Ставлення до власності:
Зважаючи на індивідуалізм українців, їм притаманна схильність до захисту приватної власності аж до її обожнювання, накопичення статків, самообмеження у витратах, вкрай обмежена щедрість, пошук зиску замість щирої благодійності.
В росіянина приватної власності майже не було, бо все належало колективу, а отже нікому. Тому росіянин не поважає власності ні своєї ні чужої, проте легко відпускає, дарує і жертвує на благодійність, маючи імідж щедрої і відкритої людини.
Ставлення до свободи:
Свобода - це можливість не стільки не робити те, що хочеш, скільки можливість не робити того, чого не хочеш.
Індивідуалістичний українець сповна насолоджується можливістю не робити того, чого він не хоче і агресивно сприймає будь-які спроби обмежити його свободу. Він звик відчувати, що від нього щось залежить і він сам собі хазяїн.
Росіянин не цінує свободу ані економічну, ані особисту. Якщо він буде працювати краще, від цього краще стане не йому, а общині, тому стимулу мати економічну свободу немає. Община привчила бути не особистістю, а членом колективу, не висовуватися, тому і особисту свободу росіянин не цінує.
Ставлення до інших людей:
Українці вимагають поваги до себе і навчилися поважати інших. Українці завжди жили в оточенні різних племен, народів, держав, а надто в різних державах. В них дуже великий досвід домовлятися, торгуватися і досягати компромісу.
Завдяки цьому українець здається приємним в спілкуванні або навпаки хитрованом.
З іншого боку компроміси накладені на пошук власного зиску виховали в українця завелику здатність до проституції.
Росіянин, не поважаючи власної особистості, не надто поважає і інші особистості. Просто, Не вважає це за потрібне.
Росіянин не вміє домовлятися, тому що вважає що перемогти може тільки один. Якщо він вважає себе сильнішим, то він не відійде від своєї позиції, навіть якщо насправді це шкодить його інтересам.
Якщо він не вважає себе сильнішим, він здає навіть ті позиції, які можна було не здавати.
Ставлення до влади:
Українець - хазяїн і вкрай негативно відноситься до когось, хто намагатиметься ним керувати.
Тому кожний українець - потенційний гетьман.
Проте, коли українця вибрали на керівну посаду, він не бачить далі за власні інтереси.
"Ото нацарюю собі рублів сто, та й втечу" - типова позиція кожного українського можновладця.
Росіянин боїться влади і будь-якої відповідальності. Він хоче бути таким як всі і не має амбіцій.
Проте варто лише стати трошки вищим за іншого, росіянин відразу займає позицію "Я - начальник, ти дурень".
Проте він не заперечую і проти позиції "Ти начальник - я дурень". Обидві позиції контрпродуктивні для якості управління.
Завдяки цій властивості, кожна влада може безкарно знущатися над росіянином майже вічно.
Керує росіянами переважно той, хто ментально не є росіянином - або іноземець, або той хто позбувся російського світогляду.
Ставлення до держави:
Для українця держава - це інституція, якій він делегує певні повноваження для стосунків з оточуючим світом,
але не визнає права держави керувати ним особисто та втручатися в його приватні справи. Демократія або навіть краще анархія - це найліпші форми організації держави, які подобаються українцю. Будь-якої диктатури українець завжди намагається позбутися.
Для росіянина держава - це суперспільнота, це велике "Ми", яка повинна всіх, хто не "ми", придушувати та принижувати і чим жорстокіше, тим краще. При цьому росіянин згоден, щоб і його так само принижували, аби не тільки його.
Орда, рабство, диктатура, совок, фашизм - всі репресівні і тоталітарні режими добре сприймаються росіянином, аби він особисто ні за що не відповідав.
При формах правління, де щось залежить від кожної окремої особи, росіянин губиться.
Висновки:
1. Українці та росіяни - різні народи не тільки етнічно та історично, але й ментально і культурно.
2. Намагання нав'язаті іншому народу свою культурну традицію, в історичній перспективі приречене на провал.
3. Підкорити інший народ (наприклад, включити його до власної держави) можна лише враховуючи його культурні та ментальні особливості, або винищивши до коріння.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.