Або вирвані сторінки з євро-щоденника домогосподарки.
Відшуміло-відгриміло футбольне шаленство. Життя потихеньку входить в звичну
колію. З його турботами, сірими буднями та остогидлим алгоритмом «дім – робота». Вітер ганяє по Трухановому острову забутий пластиковий кульок,
полохливий бомж спішно підбирає залишки колишнього бенкету.
Здавалось, це все було зовсім
недавно. Аж ось – уже історія.
Понеділок, 2 липня. «Кохааана, мені б розсоооольчикууу» – «Ага, счааассс! Запитай його у баби Галі, що
мешкає поверхом нижче, як вона калатала щосили костуром по батареї, коли ви з
кумом горлали, як шолоплені. І чого? Грали
ж зовсім чужі команди у фіналі, з інших
країн. Яка різниця, хто там переможе? У
тебе в Іспанії тітка, що обіцяла тобі спадок?
Чи ти поставив у букмекера на якусь
команду – ще можна було б зрозуміти. А
так дурно чого горлянку дерти? І взагалі, що там може бути цікавого – двадцять
відгодованих бугаїв ганяють знічев’я по полю дурного м’яча, а ще один недоріка
бігає за ними з свистком. А декілька десятків тисяч роззяв виклали за оту нікчемну біганину грубі гроші. Не розумію я такого
марнотратства».
Вівторок, 3 липня. «Коханий, опівдні прийде біхевіорист до нашого кота, я
домовилась, зустрінь і подбай про все необхідне». – «Хто-хто? Що ще там за
«херист» якийсь?» – «Повторюю для глушманів невчених – БІ-ХЕ-ВІО-РИСТ. Котячий психолог». – «Оце ще! Цього не вистачало! Що там станеться
тому коту, щоб йому власного Фрейда викликати? Чи не зажирно йому буде?» – «А ти як думав? У нього стрес. Твою мамусю загнати б на
дерево і змусити просидіти там декілька днів, коли ви з кумом уболівали «за
наших» і верещали, як навіжені, на весь квартал – що б вона тоді заспівала? А скільки б
валер’янки вижлуктила? А кіт – тваринка
ніжна». – «Ага, кіт – ніжний. Тоді я
який?»
Середа, 4 липня. «Кууууудиии? Стаяятаааать!» – «Кохана, я до кума» – «Якого біса?» – «Збираємось разом з хлопцями, буде футбольний
огляд, підсумки чемпіонату» – «І що?» –
«Вип’єм пива, поспілкуємось» – «Коханий, пам’ятаєш мій улюблений анекдот про
тюбетейку і руки-в-боки? Так це, сонце, я ще макогона не брала до рук ….».
Четвер, 5 липня. «Ти б на роботу для різноманітності сходив,
ледащо. Відпустка на носі, за яку біду збираєшся везти сім’ю на відпочинок?
І так стільки проциндрив на те дурнувате Євро!
А сміття? Знову забув винести ?!» – «Я миттю, люба» – «Хутко! Та не барися і не стій з виглядом замріяного зомбі біля
дідуганів, що з усієї дурі
шмаляють в доміно. Тим старим
мухоморам нема куди дівати час, а в тебе
– родина. І обов’язки по дому».
П’ятниця, 6 липня. «Кохана, ми з друзями на вихідні
зібрались на рибалку» – «Ага, вважай, що вже поїхав. А дача? Огірочки хто
любить хрумкать під горілочку, дивлячись свої нікчемні матчі? А хто волає вранці про розсіл?
Закручувать хто буде огірки? Пушкін?»
Суботній ранок. «Кохана, на вихідні у мене намічається
халтурка. Я думаю, додаткова сотня-друга до нашого сімейного бюджету не
завадить?» – «Звичайно, любий. Чи я тебе коли тримала? До
речі, бачив? Капосна міль таки дісталась
до моєї шубки. Та й взагалі-то вже вона не нова… Ну йди вже, йди. Добувай. Хазяїн. Моє ти сонце. Небрите».
Коротка сімейна ідилія. А Лондонська
Олімпіада незабаром…
Життя триває. В очікуванні свята.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.