Нездатність господаря України на кадрові чистки і реформи у своєму оточенні призводять до складної і важкої боротьби між групами впливу, які під впливом нашіптувань у вухо то відсуваються від президента то наближаються.
Поважаю Соню
Кошкіну за все, від жіночого кокетства до жорстокості амазонки. Попри
відчайдушність вона холоднокровна, обережна і математично точно може
прорахувати кожен свій крок. Дружба з Піховшиком на L.b.ua відкриває їй
комунікацію з владою 24 години на добу. Віталій Портніков, Семен Глузман,
Тетяна Чорновіл та інші дозволяють тисячам не сумніватись у її опозиційності.
Соня вміє працювати під прикриттям, про що
свідчать чисельні розмови в кулуарах з Клюєвим, Колесниковим та ін.. Спочатку
подумав що надміру шумна спроба розпочати скандал навколо її журналістських
свобод пов’язана із таким бажанням стати Ксенією Собчак, лідером
інтелектуальної шоу-опозиції. Але вчитавшись у дві її заяви-звернення до влади
наштовхнувся на думку, яка мене непокоїть більше аніж інстинкт самозбереження.
А що, якщо це спецоперація тих, хто бореться
в оточенні президента за близькість до його тіла. Бо мішенню дискредитації в
першій заяві Соні був якийсь високопосадовець з Адміністрації Президента
України. Здогадатись не важко. Але не будемо в сує турбувати духів помсти. Причина
банальна і очевидна. Високопоставлений Глава АП (уявімо!) надав президенту
інформацію (компру?) на його близького і старого сподвижника-партнера.
Президент, під тиском незаперечних і надто образливих для нього фактів, вигнав
свого перевіреного «слугу государевого» з високого хлібного місця і наговорив
на нього такого, що робило його подальшу кар’єру безнадійною. Прямий телефон з
президентом на іншій посаді, неминучі протокольні зустрічі зробили свою справу
і Глава держави почав знову наближати до себе колишнього вірнопідданого. І
навіть не заперечив його призначення на супер-важливу політичну «хату». Але
«високопоставлений» керівник Адміністрації професійний і д-у-ж-е розумний
гравець, все чудово розумів і систематично продовжував топити живучого
конкурента. Швидше за все, за цей тривалий час було зібрано «важке досьє» на
«чесного і відкритого» Главу Адміністрації. Але передати президенту, зрозуміло
просто так неможливо: не повірить, та ще й може прибити своїм важким знаменитим
кулаком. Схема з журналістом, який переслідується злобним, недобросовісним і
тупуватим оточенням «царя» є класичною для країн «чистих і темних». В умовах
України здається коли свобода слова, свобода преси, права журналістів
знаходяться в критичному стані моніторингу Заходу, наїзд на чергового VIP –
журналіста, до якої ходить прокурор і ми вже готові до
операції маски-шоу, світ мав поставитись як до героя боротьби з диктатурою. Але
всі мовчать і в Україні і на Заході. Журналісти, експерти, політики – мовби їм
заціпило. Чому? Можливо всі розуміють те, що розумію я? Спланована операція під
завісу Євро-2012, коли в Україні була ціла купа європейських аристократів,
журналістів, політиків і просто шукачів жовто-чорних сенсацій, мало б дати
ефект вибуху глибокого невдоволення режиму, який продовжує нищити пресу,
використовуючи Ландиків і К°. А відповісти мав би той же Глава Адміністрації. І
журналіст прямо заявляє, що їй є що сказати лідеру нації і передати досьє: «Уважаемый Виктор Федорович! Обратиться к Вам с
открытым официальным письмом меня вынудили события последнего времени. Поскольку
отлагательства не терпит – делаю это, в том числе, через СМИ… …Сегодня мы беззащитны против группки обозленных
чиновников, имеющих в руках деньги и власть. Просим Вашей защиты и рассчитываем
на объективность в рассмотрении данного дела». Всі думають, що журналіст торгується. Але торг
відбувся і за все заплачено. Питання в тому що L.b. нічого
не загрожує. Піховшик і Коротич щодня пише протилежне тому, що пише В.Портніков
і Т.Чорновіл та інші. Це називається збалансованість. І ця збалансованість на
фоні дійсних опозиційних ЗМІ д-у-ж-е вигідна владі. Бо це - сама досконала і
єзуїтська маніпуляція нашим розумом і емоціями. Але не в цьому справа. Війна в
оточені президента набирає кінетичну силу. Нездатність господаря України на
кадрові чистки і реформи у своєму оточенні призводять до складної і важкої боротьби
між групами впливу, які під впливом нашіптувань у вухо то відсуваються від
президента то наближаються. Включення в цю схему журналіста принесла відчуття
свіжого, холодного вітру із нетрів закритої організації під назвою команда
президента. Це більш тонка технологія, аніж розробка легенди про
дніпропетровських терористів. В умовах коли прапорець падає і часу не залишилось
ми станемо свідками ще багато цікавого у війні між собою ситих і самовдоволених
мільярдерів за право безкарно і безвідповідально правити глибоко люмпенізованою
і дезорієнтованою європейською нацією.
Василь Островський, журналіст
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.