Як привласнити назву, історію і культурну спадщину іншого народу

05 липня 2012, 12:36
Власник сторінки
Прямые и венчурные инвестиции. Высокие технологии и интернет-проекты.
0
Як привласнити назву, історію і культурну спадщину іншого народу

Орда (сучасна Росія) зреклася своєї справжньої історії і культури, бо європейська культура Русі виглядала набагато привабливішою.

Легітимність назви і історії Росії має такі обґрунтування: 

  1. Династія Рюриковичів на Московському троні веде своє походження від Рюрика, князя Новгородського, нащадки якого (Рюриковичі) були також князями Русі.
  2. Система титулування верховних правителів та самоназва в Московській державі включають елемент «Русь».
  3. Землі, які коли були в складі Русі, тобто Новгород, Псков, Ярославль, Володимир, Смоленськ, Москва, Рязань, Тмутаракань входять до складу сучасної Росії.
  4. Мова, яка зараз називається російською, має подібність до мови, якими написані пам’ятки Давньої Русі, які збереглися.
  5. Мешканці території Європейської частини Росії, походять від руських, яких жили в Русі.

 

Спростуємо ці тези: 

1. Династія:

      • Династія Рюриковичів, яка керувала на території сучасної Росії походить від молодшого сина Володимира Мономаха Юрія Долгорукого, якому дісталася батьківська спадщина у вигляді Московської землі. Ця династія скінчилася в 1598 році на теренах царства, яке Русю ще ніхто не називав.
      • Такі ж або більші права (бо походять від старших гілок) на спадщину Рюриковичів мають всі монархи Європи, а також нащадки Джорджа Вашингтона, Черчилля, кардинала Ришельє, Симона Болівара і прості люди дворянського походження, які успадкували прізвища Друцький, Баратинський, Оболенський, Волконський, Огінський, Безсонов, Гагарін, тощо.
      • Жодна країна, в якій жили та/або володарювали ці люди, не веде свою історію з історії Русі, бо не цураються своєї.

 

2. Самоназва:

  • В XIIІ сторіччі Орда поглинула Русь. Східна частина Русі вибрала шлях рабської покори і ввійшла до держави Золота Орда. На чолі держави стояв хан, який видавав ярлики на збирання ясаку. Про якусь місцеву владу в підкорених ордою землях справа не йшла, тому що за Кодексом Чингізхану це прямо заборонено. Вся влада належала хану (царю) з Чингизідів, якому був виділений відповідний улус.
  • Повноваження того, хто отримав ярлик, обмежувалися збором ясаку та ясиру (податків та рабів або призову у військо) та придушенням будь якого спротиву у межах території, на яку був виданий ярлик. Важливо зазначити, що на різні місцевості видавалися різни ярлики і з точки зору хана, всі підлеглі на підвладних територіях були лише рівноправними чиновниками без якогось старшинства або владних повноважень.
  • Тому до часу звільнення Москви від Золотої Орди в  кінці XV сторіччя намагання привласнити собі титул наприклад «князь», або «великий князь» або якісь повноваження, які б виходили за межі, вказані вище, протирічать історичним фактам.  Тобто називати себе така особа могла хоч імператором всесвіту, але фактично вона такою не була.
  • На всіх без виключення картах, в офіційних документах, в угодах, у спогадах мандрівників назва території сучасної Росії до часу проголошення Російської імперії не має кореня «рус» або «рос». Навіть у фальсифікаті Переяславських статей, який зберігається в Москві, сторонами угоди є  люди Русі і Московське царство на чолі з царем (хоча згадуються і його титул, що включає «всієї Русі»). У час, коли ліпили цей фальсифікат (середина XVIII сторіччя) ще нікому в голову не приходило, що Московський цар XVII сторіччя може мати відношення до Русі, хоча імперія вже називалася Російською.

3. Землі:

  • Землі Ярославлю, Володимира на Клязьмі, Москви та Рязані були колоніями Русі. Тобто захоплені Руськими князями і освоювались так само як Індія та Америка Великобританією або Британія, Галлія та Дакія Римом або Палестина арабами.
  • Британія, Франція, Ізраїль, Індія та інші країни не ведуть своє походження і історію від Юлія Цезаря або короля Артура, а чесно кажуть, що були колоніями. Лише одна Румунія (Romania) має якісь претензії на римську спадщину в своїй назві, проте й вона історію Давнього Риму собі не привласнює.
  • Землі Новгороду, Пскову, Смоленську, Тмутаракані були захоплені Московським князівством або царством в різні роки. До захоплення вони були зовсім незалежні і навіть люди, які там жили були не тими, шо в орді, і розмовляли мовою дуже відмінною від мови населення Москві (див. новгородські берестяні грамоти).  Тому населення цих територій під час  або після захоплення було знищено трохи менше ніж повністю.
  • Захоплення наприклад Туреччиною частини Арменії з масовою різаниною місцевого населення навряд чи надає Туреччині право називатися Арменією,  країною з історією в кілька тисячоліть. Та й не потрібно це Туреччині, турки своєї історії в менше однієї тисячі років не цураються.

4. Мова:

  • Всі пам’ятки писемності, на які посилаються російські історики і збереглися до цього часу, є церковними – Остромирово Євангеліє, Новгородський Псалтир. Церковні книги написані церковнослов’янською мовою. Пам’ятки побутової писемності – новгородські берестяні грамоти написані мовою, яка дуже відмінна від церковнослов’янської. Зважаючи на те, що церква ніколи не була зацікавлена в тому, щоб Слово Боже було людям зрозуміле, а багато років по введенні християнства в Києві богослужіння взагалі велися грецькою мовою, яку ніхто не розумів, відмінність церковнослов’янської мови від руської є очевидним.
  • Додатковими доказами є Пересопницьке Євангеліє, Граматика Мелетія Смотрицького та Сінтагма. Вони фактично перекладають церковнослов’янську мову на руську (славенську). Тобто ці мови є відмінними (хоча і з однієї мовної групи).
  • Історичним фактом (див. підручник історії про XVII – XVIII сторіччя) є реформа правопису та граматики, яку вчинили російські царі за допомогою вчених з щойно приєднаної до Московії України. Мова фактично була створена на основі церковнослов’янської мови, де деякі незрозумілі слова були замінені на слова місцевого населення, переважно угро-фінського або іноземного (західноєвропейського) походження, які запозичив Петро Перший і які не мали подібних в церковнослов’янському з очевидних причин.
  • Тобто, мова Русі та російський язик – це мови подібні, бо обидві слов’янські, але подібні не більше ніж польська, словацька, чеська, сербська, болгарська, українська.

    • 5. Мешканці:

    • Народи, які населяли Русь та Московію, відмінні між собою перш за все ментально і навіть по багатьом критеріям мають протилежну ментальність. Докладніше про це: http://blogs.korrespondent.net/users/blog/sergeygizgmoskvy/a69159
    •  

А Україні нічого не треба вигадувати, щоб успадковувати свою історію від Русі. J

 Отже, без території Русі (сучасної України) легітимність назви, історії та привласненої  Росією історичної спадщини Русі, викликає значні сумніви. Мабуть, природно європейська культура Русі була все ж таки більш привабливою для Московії, ніж азійська культура орди, тому вона й тримається версії про те, що Росія походить від Русі. 

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: Пользователи
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.