Нотатки з Січеслава. Аркуш перший.

17 липня 2012 року у Дніпропетровську відбувся мітинг проти законопроекту Ківалова-Колєсніченка №9073 "Про засади державної мовної політики". Погляд зсередини.

 Слава Богу, что не узколобые националисты определяют наши отношения. И все попытки национал-патриотов пересмотреть этот договор обречены на провал". Або "Сегодня, а также и на других мероприятиях фестиваля будет много сказано об отношениях между нашими странами и народами в гуманитарной сфере.

Русскоязычное население Украины все еще находится в агрессивной информационной среде, которая постепенно разрушает на уровне массового сознания нашу общую историческую память и традиции.

Мы обязаны совместными усилиями поставить этому надежный заслон, вернуть отношения между нашими народами на более высокий уровень доверия. Россия должна усилить свое образовательное и культурное присутствие не только в Крыму. Мы ждем более активной поддержки соотечественников." Це звідси - http://www.rada.crimea.ua/chairman-of-vr-arc/inter/070612

 Лише 2 питання пану Костянтинову. Перше: чи знає він, як трошки помилившись географічно, фактично шляхом самозахоплення, ЧФ РФ привласнив собі радіонавігаційну станцію "Марс-75" у місті Генічеськ (я так пам'ятаю, що там начебто Азовське море поруч)? Коли було прийнято рішення господарського суду України про повернення об'єкту українській стороні, ніхто не поспішив його виконати, хоча згідно договору країн СНД від 1992 року "...рішення господарських судів однієї країни (України) є обов'язковими для їх виконання іншою (Російською Федерацією)" - прим. авт. І друге питання - які загрози існують для російськомовного населення, якщо інформаційне поле АР Крим повністю контролюється Росією, і коли купка дивних партій (на кшталт "Русского блока") заявляє про необхідність об'єднання України і Росії в одну державу? Їм хтось заважає про це теревенити? Але це - компетенція СБУ з'ясовувати, що тут до чого. 

  Мова - консолідуючий фактор. Численні покоління на шляху до незалежності мріяли про ренесанс нації, про реальну (а не задекларовану) незалежність. Проте наша нація "з неповною соціальною структурою". Більша половина творчої і активної інтелігенції, яка була рушійною силою, знищена за часів існування Радянського Союзу. І сьогодні ми вже немаємо альтернативи. 

   Але я відійшов від теми. Вчора, себто 17 липня, було оголошено про акцію протесту проти недолугого (ви тільки вспам'ятайте терміни, які там вживаються, наприклад - "мови, схожі на державну") та провокативного (бо він призводить до внутрішнього протистояння) законопроекту Ківалова-Колєсніченка "Про засади державної мовної політики". Один з цих двох, Сергій Ківалов, давно має відпочивати за гратами за причетність до фальсифікації президентських виборів 2004 року. Інший відомий своєю глибокою антиукраїнською сутністю і намірами створити Інститут федералізації України (власні джерела - прим. авт.), себто підвести науковий фундамент під розкол держави. Тож напередодні виборів провладна партія має ж показати, що вона бодай щось зробила, виконала хоча б одну передвиборчу обіцянку. Хоча 5 червня за ширмою мовного законопроекту було прийнято й ряд інших (зокрема стосовно виплат компенсації чорнобильцям і афганцям). І там багато неоднозначних моментів. Тож, що відбувалося вчора? Спробую скоротити до основних проблем і створити на майбутнє практичний порадник для організаторів подібних акцій.

1. Малочисельність. Із подивом на форумі сайту maidan.org.ua я прочитав, що хтось нарахував аж 200 мітингуючих. Подивіться уважно на відео в кінці матеріалу, і ви зрозумієте, що це не так. Невже серед інших там був нащадок Ківалова? Порада: повідомляти населення про акцію, її причини, час та місце проведення треба мінімум за тиждень. А для цього треба займатися рутинною роботою - роздавати тематичні листівки, розсилати запрошення поштою, готувати прес-анонси і т.ін.

2. Політизованість. Якщо Ви вийшли на захист рідної мови, візміть з собою національні прапори. Я розумію, що піар - понад усе, і треба себе рекламувати. Але не на таких болючих питаннях. Політична символіка завжди роз'єднує населення за політичними уподобаннями. Національна ж навпаки поєднує.

3. Лаконічність. Якщо ми хочемо, щоб до нас ставилися серйозно, треба хоча б один день від А до Я відсидіти на місці. Роздавати інформаційні бюлетені, спілкуватись із населенням. Тоді це не буде виглядати, як черговий політичний перформанс.

4. Вільний мікрофон. Друзі, я розумію, що є програма. Що розписано, хто має виступати. Проте доступ до мікрофону повинен бути вільний. Кожен, якщо йому є чим поділитися, має право на виступ. Можна встановити певний регламент, але не більше. По-друге треба запрошувати моральних авторитетів. Наприклад, Володимира Сіренка, дисидента-шістдесятника. От його варто би було послухати. 

5. Надто пафосно. Ніколи не любив передвиборчі промови на таких заходах. Кажіть чесно, і не читайте з аркушу заздалегіть підготовлену промову. Краще казати лаконічно і чесно, і люди Вас зрозуміють. Ви не готуєтесь до виборів, ви захищаєте мову. Відокремте агітаційні моменти від суті питання. 

6. Специфіка гасел. Асоціації у населення (тим паче - радянської формації) з гаслами на кшталт "Слава нації - смерть ворогам" м'яко кажучи, неоднозначні. Ми, молоді люди, з повагою ставимося до історії нашої держави і ми можемо це зрозуміти. Інших це лише відлякує.

  Це - коротка хроніка проблем, зазвичай пов'язаних з політичними акціями. Треба збирати навколо громадськість, передусім молодь, і виходити на захист мови. Я пропоную усім молодіжним організаціям доєднатися до наступних акцій і взяти ініціативу в свої руки. Контактні дані прохання вказувати у коментарях. І наостанок - трошки відеофрагментів.

Сергій Дяченко, голова МГО "Ідейна варта", волонтер Української Гельсінської спілки з прав людини, незалежний журналіст