Примарні шанси старих правих

Вони довго в політиці, але після кожних програних виборів їхні лідери залишаються на своїх посадах, прирікаючи тим самим свої партії на небуття!

В повітрі все ще носиться очікування перегляду виборчого закону в бік зменшення прохідного барєру  - а цей технологічний хід може повністю переформатувати в першу чергу правий спектр, та й навіть демонтувати ОО (обєднану опозицію) як таку, адже ОО попри всі маневри довкола і списків, і мажоритарки аж ніяк не викликає довіри щодо щирості намірів перемогти в осінніх виборах. І чим більше Яценюк повторяє про перемогу, котра міцно затрягла в кишені ОО, довіри до цієї очікуваної перемоги все менше. Але фактор бар’єру не такий важливий як егоцентризм об’єднавців – це відчуття все більше пронизує думки виборців, зокрема в канонічних правих краях. Особливо там, де в облрадах домінує ВО„Свобода”. Там кожна постать керівника облради у відриві від партійного списку створює додаткове напруження для партії. Ризикова для проходження  соціологічна зона, в котрій опинилася  ВО „Свобода” на сьогодні , і зростаючі фінансові можливості  збитих пілотів із „НУ” створюють ситуацію, коли збиті пілоти постають у більш вигідному світлі для  правого виборця ніж ВО „Свобода”. Тому починає формуватися розрив, більш вигідний для НУ, і надто вже невигідний для „свободівців” – найрейтинговішим із них починає  бути вигідним дистанціювання від партії.  

Особливо на тлі цих переформатувань зростають шанси „Удару” Кличка, для котрого навіть пасивна позиція на тлі системних помилок близьких по політичному спектру партій всеодно перетворюється у фактор прирощення симпатиків.Втома від традиційних правих лідерів робить свою справу і „новий правий”   Кличко  має всі шанси ще й зміцнитися яскравими мажоритарниками  на  канонічних правих територіях. Там вже давно набили оскомину і Рух, і УНП, і КУН, і НУ, і навіть ФЗ разом із ГП, тому для Кличка здається приходить зоряний час на цих самих все ще „засвободжених”, але від того не „свобідних” канонічних правих територіях.

Нещодавно керівник обласного штабу об`єднаної опозиції, колишній другий секретар Івано-Франківського обкому КПРС Дмитро Шлемко привідкрив завісу таємничості, назвавши узгодженим кандидатом по місту Івано-Франківську Олександра Сича - цим самим де-факто підтвердив вчергове тезу, що ВО „Свобода” не проходить до майбутнього парламенту.

 Нагадаємо, що протягом останніх місяців у „Свободі” триває серйозна дискусія, пов`язана з тим, в якому статусі приймати участь найбільш відомим її представникам: за списками чи мажоритарними округами?

Позиція, якої притримується так звана «група Сича» полягає в тому, щоб за будь-якої ціни потрапити у майбутню Верховну Раду „свободівцям” через балотування в мажоритарних округах у статусі «єдиних кандидатів» та за підтримки адмінресурсу.  Позиція обґрунтовується реальною можливим непотрапляння ВО «Свобода» до парламенту: через доволі високий прохідний бар`єр та різке падіння рейтингу в Західній Україні, де Свобода має абсолютну владу і звично недолюблюється місцевими виборцями як «партія влади».

Іншої позиції дотримується Олег Тягнибок, який нещодавно заявив, що балотуватиметься за списком. Лідер ультраправих вважає, що список має бути «зірковим» та формуватись з відомих і «розкручених» представників, в першу чергу голів обласних організацій і за сумісництвом голів обласних рад Галичини.

Мотивація Олега Ярославовича проста: похід у Верховну Раду Олексія Кайди чи Олександра Сича «по мажоритарці» де-факто означатиме «непрохідність» Свободи до майбутнього парламенту. Пояснити пересічному виборцю, чому люди, які представляють партію в базових регіонах, йдуть не в партійному списку, буде надзвичайно складно. Більше того, балотування голів обласних організацій партії у мажоритарних округах  зведе зведе нанівець партійну агітацію в межах області. Адже вимагатиме максимальної концентрації партійної каси і штабного ресурсу в межах «власних» округів, а інших спікерів в масштабах Західної України у свободівців просто немає.

Видається, що на сьогодні вплив лідера ВО «Свобода» всередині партії помітно ослаб. І схоже, що голова обласної ради Прикарпаття Олександр Сич заручився підтримкою інших впливових представників ВО Свободи – партії влади у Галичині. Подейкують, що на найближчій політраді партії, де прийматиметься  рішення про остаточний формат участь у парламентських перегонах, буде задіяний сценарій, згідно якого ініціатива про участь у виборах по мажоритарних округах буде виходити не від О.Сича, а від партійців, що донедавна дотримувались іншої думки.

Схоже, що поряд із цілком зрозумілим бажанням потрапити до Верховної Ради, поки ще є залишковий рейтинг Свободи як «партії влади», - в цьому випадку присутній інший сценарій на перспективу, який передбачає в кінцевому результаті зміну лідера ВО «Свобода». Оскільки участь у виборчих перегонах голів облрад Галичини Олега Панькевича, Олексія Кайди чи Олександра Сича в мажоритарних округах гарантовано дасть опонентам привід донести до виборців-галичан месидж, що Свобода непрохідна у багатомандатному окрузі. І як наслідок цього - необрання «партайґеносе» Тягнибока депутатом наступного парламенту.

Хто стоїть за цим сценарієм, можна тільки здогадуватись, хоча аналітикам і політологам впадає в очі занадто щільне спілкування Олександра Сича з губернатором-регіоналом Михайлом Вишиванюком, який вважається одним з найнаближеніших до Президента Януковича.

Але команда Олега Тягнибока, яка багато років поспіль працювала на імідж партії, не збирається здаватись. У випадку, якщо «група Сича» переможе, у хід піде навіть заборонений арсенал. І схоже, що принцип люстрації почнеться саме з Олександра Сича. Професійному патріотові-перешиванцю згадають ту кількість партій, які він міняв в бажанні стати нардепом (ОУН, КУН, «Наша Україна», Пора, Національний вибір, ВО Свобода). І виглядає так, що Олександр Максимович в нестримному бажанні отримати вимріяний депутатський мандат,- може залишитись з нічим.