Чому не можна голосувати за «депутата ТРЬОХ скликань» Лелюка?

Тому, що він 8 років у парламенті був просто кнопкодавом.

Тому, що він за 8 років сидіння у парламенті подав лише 4 депутатські запити, ба, навіть жоден з них не стосується виборчого округу, де він знову у ці дні просить виборців за нього голосувати.

Тому, що бреше виборцям, що вікна у школах встановив він. А насправді – це загальноукраїнська програма, під яку держава Україна виділила кошти з екологічного фонду, що наповнюється за так званим Кіотським протоколом, а влада Януковича використовує їх як «благодійні» в інтересах своїх партійних кандидатів.

Тому, що він використовує своє службове становище у корисливих цілях, змушуючи підлеглих собі працівників газового підприємства (де 51% акцій належить державі Україна) в робочий час вести агітацію за себе. Приклад тому – керівники газових господарств у Машівці і Нових Санжарах.

Тому, що він, підкуповуючи виборців, порушує п.13 ст.74  Закону про вибори. Якщо зараз порушує закони, то з депутатським мандатом у кишені на всі закони плюватиме.

Тому, що, підкуповуючи виборців різними послугами, він принижує людей, вважає їх за бидло, голос якого можна купити за подачки.

Тому, що він – член Партії регіонів, яка, йдучи до влади, обіцяла підняти рівень соціального захисту громадян, врегулювати ціни й тарифи на комунальні послуги, влаштувати п’ятирічні податкові канікули для малого бізнесу, боротися з корупцією, а насправді: пенсійний вік збільшили на 5 років, а необхідний для виходу на пенсію стаж – на 10 років; смертність в Україні стала найвищою в Європі, а тривалість життя – найнижчою (щороку помирають 700 тисяч українців, з них 230 тисяч – працездатного віку); медична реформа перетворилася у масове закриття лікарень і через це її в народі назвали «фабрикою смерті»; після прийняття Податкового кодексу закрилось 245 тисяч підприємств і підприємців; за рівнем корупції Україна опинилась на найвищому рівні; погіршилися відносини і з Європою, і з Росією. До всього цього призвели прийняті Партією регіонів закони, за які, звісно, голосував і Лелюк.
Тому, що він, вважаючи російську мову своєю рідною, так і не дійшов розуму, що депутат Українського парламенту зобов’язаний володіти державною мовою. А в нього, аби за 8 років її вивчити, певно ж, не вистачило того ж таки розуму.

Врешті, тому, що більше року він сам і десятки офіційно оформлених його помічників незаконно отримували зарплату з каси Верховної Ради, тобто він, по суті, викрадав кошти своїх виборців, які є платниками податків.

Ще факти? Будь ласка!

На офіційному сайті Верховної Ради, в розділі «Результати письмової реєстрації народних депутатів України особисто на підставі пред'явлення посвідчення народного депутата України та підтвердження своєї присутності власноручним підписом» за період з 23.11.2007  до 23.02.2012 рр. навпроти прізвища  депутата 5-го скликання О.Лелюка записано: «Письмова реєстрація: 9. Відсутній з невідомих причин: 88».

Тобто, за більш, ніж 4 роки депутатства Лелюка у 6-му скликанні ВР він лише 9 разів був присутнім на пленарних засіданнях. Подав лише один (яка ганьба!) депутатський запит. Лише раз виступив з трибуни, і то з політичного питання, що ніяким чином (як і депутатський запит) не стосується проблем виборчого округу.

При цьому депутат Лелюк і всі його помічники-консультанти справно і своєчасно отримували з каси Верховної Ради зарплату.

Це платили їм ми, виборці, бо всі ми є платниками податків, тобто наповнюємо державну казну коштами, значна частина яких йде на потреби Верховної Ради і на утримання таких ось горе-депутатів як Лелюк, який повсюди хвастається, що він депутат Верховної Ради «трьох скликань».

Але ніде не каже, що ж він там робив. Тільки виправдовується, що з грудня 2010 р. уже був призначений головою Держрезерву України, тому фізично не міг бути присутній на сесіях.

Та й це не рятує Лелюка від народного гніву, адже, по суті, він більше року отримував одночасно по дві місячні зарплати, прямо підпадаючи як державний службовець під Закон про корупцію. Але хто його посадить, адже він – член правлячої Партії регіонів.

Може, депутат «трьох скликань» Лелюк був борцем за права своїх виборців раніше – у 4-му і 5-му скликаннях? Це також немалий період – більше чотирьох років на немалій зарплаті.

За цей час Лелюк спромігся «розродитися» лише на 3 депутатські запити. Варто виборцям Карлівського, Кобеляцького, Козельщинського, Машівського, Новосанжарського, Чутівського районів розкрити і їх зміст:  Депутатський запит щодо ситуації, що склалася на ринку лимонної кислоти;  Депутатський запит стосовно переслідування працівників відкритого акціонерного товариства "Полтавагаз"  (певно, тих працівників, яких Лелюк щоразу на виборах використовує як безплатних агітаторів, а точніше – агітаторів за наш з вами рахунок, адже це підприємство є державним); Депутатський запит щодо незадовільного реагування на факти можливих зловживань та проявів корупції полковником міліції Миколою Зайцевим.  Як бачимо, вони жодним чином не стосуються виборчого округу.

Може, депутат Лелюк плідно працював над законопроектами? І тут – мізер. За 8 років сидіння у парламенті  О.Лелюк подав лише 12 поправок до законопроектів, з яких лише 3 були враховані.

Але всі ці роки він сотні разів натискував кнопку за законопроекти та  поправки інших суб’єктів законодавчої ініціативи. Натискував, певно ж, за помахом руки свого сумно відомого однопартійця Чечетова.

І скажіть 28 жовтня 2012 року Лелюку: «Досить протирати штани у Верховній Раді».