Маленькою брехнею великих цілей не досягають. І великою теж!

Післяпедофільська сутичка депутата Богдана і депутата Омельченка, в день коли в параламенті розглядався закон про кримінальну відповідальність за наклеп наштовхує на думку, що чим далі в ліс - тим то

 Раптом на кількох сайтах і в соцмережі зайшла мова не про Григорія Омельченка, а про Олександра Олександровича, котрий самовисунувся на Подолі у 220 виборчому окрузі.  Маленьке пересмикування і можна розігнати велику пропагандивну хвилю.

Найголовніше, що це невелике персмикування не стало  передвиборчою технологією.

Добре, що цей випадок не просто мав свідків, а ще й був зафільмований хоча б на мобілку, що дозволило швидко розставити акценти. Протягом кількох годин, і в символічний день голосування за закон про  кримінальну відповідальність за наклеп. Закон, м’яко кажучи, більш ніж ганебний. Але найбільший хай, тобто галас проти цього закон піднімають саме ті, хто  й сам не цурається тиснути на пресу в цілому, і на окремого журналіста зокрема. 

Так, наприклад, „Українська правда” цитує заяву „Батьківщини” :  

"Інакше як безглуздям та ідіотизмом назвати ухвалення цього закону ми не можемо. Влада просто подуріла, вже не розуміючи, що вона робить. Позбавлення волі за наклеп – це середньовічний спосіб розправи не тільки з політичними опонентами, а й з вільною пресою", - підкреслили в "Батьківщині".

Опозиція відзначає, що влада використовуватиме цей закон для придушення залишків демократії в українських ЗМІ. Адже будь-яке інтерв’ю, будь-яку публікацію завдяки новому закону суди відтрактують так, як треба владі.

"Це смерть української журналістики, і за неї відповідає особисто президент Віктор Янукович зі своїм параноїдальним страхом і жадобою влади", - йдеться в заяві.»

Це все звучить дуже пронизливо , коли б не зважати на те, що сама УП не просто позбавила мене можливості вести блог, бездоказово звинувативши в замовних публікаціях, та ще й  зробила це на догоду лідерам саме  тієї ж «Батьківщини», котрі тепер борються  за права журналістів. Все змішалось , як каже «классік» в домє Обломових!

Ну це ще на грані добра і зла, а в ході виборів ця грань переходилася без йоти сумніву не лише можновладцями, а й прессою. Чого варта трагедія біля Умані, де в історію втрапив автомобіль  сестри Антона Яценка, і внаслідок автокатастрофи загинув молодий чоловік і ще кілька чоловік потерпіли. Можна по-різному ставитися до самого Яценка, а він добряче  міфологізований медіасферою, але скільки видань розвернули свої оглоблі проти самого Яценка, не стільки в боротьбі за встановлення істини, скільки в бажанні потопити його виборчу кампанію. За всього цього навіть не задумуючись про долю іншої сторони випадку, про співчуття сім'ї загиблого, по долю поранених у випадку друзів загиблого. За породженням  чергової інформаційної хвилі, її автори почасти, навіть не задумуються про наслідки цієї хвилі. Вони пруться від самого процессу, для них результат – остання справа. Вибори приходять, і минають, а чорнила можуть і не висохнути. Чорнила очорнювання.

А тепер про чорнила постпедофільської сутички – вони не висихають. Вони будуть до останніх днів супроводжувати всіх учасників цієї прикрої історії. Це така невелика скринька Пандор из великим смородом. Котрий буде супроводжувати до останніх днів дорослих,  а дітям, котрі втрапили в цю історію мука  буде ще пекельнішою, і одним ляпасом Богдана тут не зарадити. Бо пресса крутитиме Богдана, крутитиме Омельченка, па діти в цій історії вже нікого не цікавлять. Як, власне, в історії з Яценком, здається співчуття до сім'ї загиблого мало кого цікавило. Бо топити Яценка – справа поплатна, а співчувати загиблому, це лише співчувати загиблому. Але ж відомо всім – маленькою брехнею великих цілей не досягають. Великою теж!